Всі ми знаємо з підручників історії Росії, що в 1812 році французи на чолі з Наполеоном увійшли в Москву. Столиця була здана без бою – це був мудрий стратегічний план російського командування під проводом Кутузова. (esoreiter.ru)
І поки Бонапарт чекав, коли переможені російські принесуть йому ключі від Москви і сядуть за стіл переговорів, у столиці Росії спалахнула пожежа, від якого практично згорів весь місто. Після цього французька армія змушена була залишити Москву і бігти додому по розореній нею ж Смоленській дорозі, несучи величезні втрати. Так був розвіяний міф про непереможність армії Наполеона, з цього почався крах його політичної кар’єри.
Хто підпалив Москву?
Історики досі сперечаються, хто ж підпалив Москву у вересні 1812 року? Проте якщо копнути глибше, то на перевірку виходить, що в ньому не була зацікавлена жодна сторона конфлікту, він ніяк не міг виникнути стихійно, та й взагалі це була не пожежа як такої.
Всі версії пожежі Москви політизовані, а тому істину тут знайти дуже важко, проте ясно, що ні Наполеону, ні Росії це було не потрібно.
Може, все-таки випадковість? Однак дивує те, що пожежі в Москві траплялися й раніше, та ще якісь, але щоб в результаті цього було зруйновано 75 відсотків будівель і загинули десятки тисяч людей – це просто немислимо! Наприклад, у 1737 році лютував такий вогонь, який охопив весь центр столиці і був порівнянний з трагедією 1812 року. Але тоді загинуло всього дев’яносто чоловік, а у вересні 1812 року «пожежа» поглинув близько тридцяти тисяч французів, не кажучи вже про росіян, не встигли евакуюватися із столиці.
І чому очевидці описують цей пожежа досить дивно? Особливо дивними виглядають люди, що знаходяться в цей час у Москві, які опинилися в стані якогось шоку, коли французам було вже не до російських солдатів, а останнім – не до вчорашніх ворогів і завойовників? Люди бродили по столиці Росії немов сомнамбули – чого це раптом?
Нарешті, Москва на початку дев’ятнадцятого століття була вже далеко не дерев’яної. Яким же чином звичайний пожежа стер з лиця землі буквально до підстави три чверті кам’яних будівель? Навіть Кремль був повністю зруйнований. Не врятували його від пожежі, як це не дивно, ні величезні рови, ні широкі площі, що відділяли кремлівські стіни від оточуючих міських будівель. Рови в тридцять метрів шириною і тринадцять метрів глибиною були завалені уламками «пожежі», що їх потім навіть не стали відновлювати.
І хоча це все списали потім на французів, які нібито підірвали Москви, але у тих просто не було ні боєприпасів, ні реальної можливості зробити це, причому практично миттєво. До речі, Наполеон, що знаходиться в цей час в Кремлі, сам ледве врятувався, і тільки завдяки тому, що виявився підземний хід з Кремля через Москву-ріку.
Якщо зіставити всі розрізнені дані, свідчення та спогади очевидців, то складається картина, що того фатального вересневого дня в Москві була висаджена атомна бомба. Це підтверджує і розподіл фонового рівня радіації в столиці, він красномовніше всяких слів вказує на сліди застосування ядерної зброї. По цих слідах можна чітко визначити епіцентр вибуху і розсіювання його радіоактивних продуктів, що цілком відповідає описами свідків того «пожежі».
Зі спогадів французів про пожежу Москви
А тепер давайте звернемося до письмових джерел, тобто подивимося, як «московський пожежа» описували французи, які перебувають в той час у столиці Росії. Ось що, наприклад, записав у своїх щоденниках лейтенант наполеонівської армії Шарль Артуа.
В той день неяскраве сонце висвітлювало Москви золотистим світлом. Раптом спалахнуло друге сонце, трохи вище істинного, причому настільки яскраво, що засліпило мені очі, а Полю Берже, відпочиваючому на балконі обпалило навіть обличчя. Наш будинок і покрівля почали диміти, так що довелося їх заливати водою. В інших садибах, які опинилися ближче до «помилкової сонця», почалися пожежі…
Через тиждень, після спалахнув другого сонця, Поль писав, що у всіх солдатів і офіцерів стали випадати волосся, люди і коні виявилися хворі і немічні, тому рішення командування покинути Москву було сприйнято всіма з величезним полегшенням. І відступ Поль описав дуже своєрідно. З його записів випливає, що французькі солдати страждали не тільки від російських морозів і набігів партизан, в першу чергу — від якоїсь незрозумілої хвороби, яку вони підхопили в Москві. Люди не могли їсти, покривалися гнійниками і виразками, чому щодня вмирали сотнями, та й коні слабшали і падали. Сам Артуа повернувся у Францію інвалідом, подав у відставку і незабаром помер від «руської зарази» у віці тридцяти двох років. За даними московського видання «Росіяни і Наполеон Бонапарт» (1814 рік) французи за своє сорокаденна перебування в Москві втратили більше тридцяти тисяч чоловік, тобто стільки ж, скільки при Бородіно. З чого б це?..
До речі, Наполеон, судячи з усього, перебуваючи в кам’яному будинку під час появи «другого сонця», не отримав сильної дози радіації, однак і він помер в ув’язненні на острові Святої Олени не своєю смертю, а нібито від отруєння миш’яком, однак симптоми променевої хвороби дуже схожі з таким отруєнням.
Граф де Сегюр у своїх мемуарах також пише, що його офіцери бачили «друге сонце», від якого кам’яні будівлі спалахували як свічки, тому від Москви в лічені хвилини залишилися купи руїн. І серед них блукали чоловіки, жінки і діти, немов сліпі примари, більшість в обгорілих одязі і з чорними обличчями. Два офіцера, пише граф, в той день перебували в кремлівському будівлі, вони бачили, як в небі спалахнув незвичайний світ, який потім охопив палаци, чому вони почали розсипатися, як карткові будиночки. Куля, за донесеннями офіцерів з усіх боків, спалахнув над палацом князя Трубецького…
Ядерний вибух на початку XIX століття?
До речі, всі ці щоденники і мемуари французів добре відомі, проте історики вибирають з них лише те, що відповідає загальноприйнятій доктрині про пожежі Москви 1812 року. Наприклад, найбільш поширена версія про те, що Москву спалили самі росіяни за наказом Кутузова, а виконавцем став генерал-губернатор Москви граф Ростопчина, хоча він свого часу недвозначно написав, що таке блюзнірське звинувачення в його адресу, як і в адресу Кутузова, це маячня сивої кобили.
Все говорить про те, що в той час над Москвою була висаджена атомна бомба. Світлове випромінювання від неї спалило всі кам’яні споруди столиці того часу, а люди, що знаходяться в місті, просто отримали смертельну дозу радіації, чому французька армія зазнала такі колосальні втрати. Але звідки на початку дев’ятнадцятого століття взялося атомну зброю?
Є дві версії, одна фантастичніше іншого. За першою з них, удар по французам було завдано криптоцивилизацией — «великими древніми», що населяють підземну Русь. Можливо, саме з цієї причини Кутузов залишив Москву, хоча під Бородином російська армія практично виграла бій. Виходить, що керівництво Росії знало про підготовку ядерному ударі, тобто пожертвувало будівлями Москви заради порятунку батьківщини. Дійсно, як повів би себе Наполеон, якщо б не було цього «пожежі», не відомо…
За другою версією, до Москви в той час долинули відгомони майбутнього ядерного вибуху. Є така думка, що частина енергії від нього переміщується в часі. Тоді виходить, що Москву ще чекає потужна ядерна атака, яка зачепить хвостом і наполеонівську армію 1812 року, тим самим зірвавши перемогу Бонапарта над Росією. Але тут щось багато нестиковок, наприклад, незрозумілим залишається рішення Кутузова залишити Москву, немов він або сам володів даром передбачення, або спирався на попередження якогось ясновидця. І те, і інше малоймовірно. Скажімо так, ця версія більш містична і тому більш неправдоподібна. Хоча в цьому житті можливо і не таке (див. також загадки в історії), і атомна бомба цілком може прилетіти навіть з паралельного світу…
Ясно лише одне, що Москва в 1812 році згоріла не від підпалів якихось диверсантів, а від ядерного удару, як зрозуміло і те, що офіційна історична наука ніколи цього не визнає…
Теги:
Росія
Сонце