Прийнято вважати, що дуелі – це винахід аристократів і що саме представники вищого стану з’ясовували таким чином відносини один з одним. Насправді ж все було інакше.
Поєдинки між суперниками були звичайною справою в усі часи – у різних станів і різних народів. Де билися тільки до першої крові (як, наприклад, вікінги), а десь- до загибелі одного з дуелянтів. У деяких країнах бої проходили в присутності багатьох глядачів, в інших же – цілком таємно. Зброя при цьому могла бути найрізноманітнішим. (esoreiter.ru)
Психологія дуелянтів
Цікава річ: якщо двоє сходяться і луплять один одного кулаками, це вважається негідною поведінкою. А якщо два поединщика влаштовують дуель, це говорить про їх честь і гідність. Зрозуміло, дехто вважав дуелянтів просто задираками, подають поганий приклад, проте дуже багато хто вважав, що справжні чоловіки повинні вести себе саме так.
З часом дуелі стали основним способом вирішення приватних конфліктів, з-за чого загинуло безліч людей. У ряді країн дуелі були заборонені законом, проте все одно проводилися. З’явилися навіть правила їх проведення. Приміром, в 1836р. у Франції вийшов спеціальний кодекс для дуелянтів, хоча самі дуелі тут були офіційно заборонені. І цей кодекс благополучно був прийнятий до дії не тільки у Франції, але і в багатьох інших країнах світу, наприклад, в Росії.
Правила жорстко регламентували поведінку учасників бою, які до цього могли ставити противнику підніжки, бити його в спину і навіть добивати пораненого. Також згідно з правилами, при виклику на дуель кривдника слід вдарити по обличчю або кинути білу рукавичку йому під ноги. Після цього вибиралося «місце дії», запрошувалися доктора і двоє секундантів, з яких один призначався розпорядником. Дуелянтам дозволялося спізнюватися на поєдинок не більше ніж на п’ятнадцять хвилин. Коли ж всі були на місці, розпорядник традиційно звертався до супротивників з пропозицією помиритися. Якщо ті відмовлялися, то далі вибиралося зброю для поєдинку і вымерялось відстань. Поединщики розходилися до бар’єрів і після команди розпорядника стріляли один в одного.
Перед дуеллю вони домовлялися також про те, чи будуть стріляти одночасно або по черзі. Зазвичай стрілянина проводилася з тридцяти кроків. Іноді обидва супротивника отримували поранення або навіть гинули.
Якщо стріляли по черзі, то перший постріл робив той, хто викликав на поєдинок. Той, кого викликали, міг розрядити свою зброю в повітря. Пораненому дуэлянту дозволялося стріляти лежачи. У тому випадку, якщо обидва суперника залишалися живі і неушкоджені, вони тисли руки один одному й розходилися.
Крім вогнепальної, дуелянти використовували також холодну зброю – шпаги, шаблі, ножі. Деякі оригінали використовували для з’ясування відносин сокири, палиці, бритви, канделябри і так далі. Втім, в таких боях секундантам було нелегко стежити за діями забіяк, а крім того, сили дуелянтів часто виявлялися нерівними. Тому більшість суперників намагалося не вдаватися до такого роду зброї.
Заборону дуелей
Дуелі у Франції були заборонені в XVI столітті. Причиною цього послужила загибель тисяч і тисяч аристократів. Подібні закони діяли також в інших державах, проте все було марно…
Якщо владі ставало відомо про проведений поєдинку, вони приблизно карали дуелянтів, щоб не кортіло іншим. Кардинал Рішельє, наприклад, ввів для них смертну кару, яку в рідкісних випадках замінювали посиланням при повній конфіскації майна. Це відносилося не тільки до дуелянтів, але також до секундантам і глядачам.
При Петрі Першому в Росії також була введена (вперше) смертна кара за участь у дуелі, а згідно з указом Катерини Великої, що провинилися, або засилали в Сибір, або саджали у в’язницю. Микола Другий відправляв дуелянтів на війну в якості рядових.
Проте все було марно. Мало того, в Росії стали стрілятися без лікарів, без секундантів, з відстані в десять кроків! Один раз стріляючи, противники розходилися, а билися «до попадання». Зрозуміло, що більшість дуелей закінчувалося чиєюсь смертю.
Жіночі дуелі
Дивно, але серед дуелянтів були і жінки, які билися ще суворішим і витонченішими чоловіків: жіночі поєдинки набагато частіше закінчувалися смертю. Найчастіше вони переростали у справжню бійню з участю секунданток і подруг-глядачів. Якщо билися на шпагах, то кінчик зброї частенько змочували отрутою, якщо ж стрілялися, то до важкого поранення або чиєї-небудь смерті.
Відома оперна співачка Жюлі д Обиньи багато разів билися на дуелях з дамами і навіть чоловіками. Одного разу на балу вона виступала проти трьох суперників і зуміла їх поранити. Щоб уникнути кари, Жюлі довелося провести кілька років за межами Франції.
Історії відомі і досить забавні жіночі дуелі. Наприклад, та, що сталася через композитора Ференца Ліста між його коханої Марі д’агу і велелюбної французькою письменницею Жорж Санд. В якості зброї ці рішуче налаштовані пані вибрали… свої довгі нігті. Поєдинок відбувався в будинку Аркуша, причому сам композитор у цей час відсиджувався у себе в кабінеті. «Дуель на нігтях» закінчилася внічию; поорав і неабияк подряпавши один одного, пані розійшлися. Після цього Жорж Санд вже не домагалася розташування Аркуша.
А як вам такий факт: згадана нами імператриця Катерина Друга, забороняла дуелі в Росії, в молодості (до сходження на престол) брала участь у збройному поєдинку і не раз виконувала обов’язки секунданта у інших дам.
Найвідоміші чоловічі дуелі
А. С. Пушкін брав участь більш ніж в сотні дуелей. Його супротивниками були відомі люди того часу (наприклад, Кюхельбекер), проте останньою для поета стала дуель з Дантесом, розповсюджували злі жарти про Пушкіна і його сім’ї. Отримавши смертельне поранення, російський геній помер через два дні.
Жив в епоху Відродження датський астроном Тихо Бразі одного разу бився на мечах з родичем, який ухитрився відрубати йому частину носа. Все подальше життя Бразі провів з срібним протезом у носі…
Лермонтов і Мартинов вважалися приятелями, що, однак, не врятувало їх від фатального поєдинку. Причиною протистояння стали жарти, які поет відпускав на адресу Мартинова. Підсумок всього цього виявився далеко не жартівливим: куля пробила Лермонтову серце і легені…
Два англійських джентльмена – член парламенту Хамфрі Ховарт і вельможа граф Беррімор — посварилися в пабі і призначили дуель. Ховарт, колишній армійський хірург, з’явився на неї абсолютно голим, хоча він не був жартівником, тим більше збоченцем. Просто як медику йому було відомо, що поранені помирають, як правило, не від ран, а від інфекції, занесеної з одягу. Побачивши свого супротивника в такому вигляді, граф Беррімор розреготався і оголосив, що не стане стріляти у голого мужика, а також не бажає бути убитим їм. Дуель, таким чином, не відбулася.
В досить своєрідному поєдинку брав участь Олександр Дюма: програвши за жеребом повинен був себе вбити. Знаменитому письменникові не пощастило. Дюма вийшов в іншу кімнату і вистрілив у повітря, після чого повернувся і оголосив, що цілився в скроню, однак промахнувся.
Сьомий американський президент Ендрю Джексон в молодості бився на дуелі з людиною, який образив його дружину. Ендрю отримав поранення в груди, і хірурги не змогли витягнути кулю. Вона залишилася у Джексона на все життя…
Досить відома дуель міньйонів (наближених французького короля Генріха III) з гизарами (прихильниками герцога де Гіза), в якій четверо учасників було вбито, а двоє – серйозно поранено. За наказом короля на могилі загиблих встановили мармуровий пам’ятник.
Французький аристократ, до того ж красень і ловелас, граф де Бутвиль бився на дуелях двадцять разів, і це при тому, що кардинал Рішельє заборонив їх в країні під страхом смертної кари. Звичайно, Рішельє знав про всіх цих поєдинках свого улюбленця і постійно прощав його. Проте в двадцятий раз Бутвиль перейшов усі межі, влаштувавши розбирання серед білого дня, причому при великому скупченні парижан. Цього кардинал пробачити просто не міг, не впустивши свою репутацію. І графу публічно відрубали голову.
Бився на дуелях і перший канцлер Німеччини Бісмарк, у двадцяти семи поєдинках він програв лише два бої, отримавши легкі поранення. До речі, в Німеччині в той час заборонялися дуелі тільки зі смертельним результатом, а ось такі, що завершуються легкими пораненнями, немає.
Але сама примітна дуель у світі відбулася в 1808 році, вона проходила на повітряних кулях. Молоді люди не поділили даму і вирішили ось таким оригінальним чином з’ясувати стосунки. Виграв в цьому поєдинку не найвлучніший, а самий хитрий стрілець, який вистрілив в кулю – і його суперник просто розбився.
І під кінець варто сказати, що в багатьох країнах Латинської Америки поєдинки були заборонені лише на рубежі тисячоліть, тобто зовсім недавно, а в Парагваї можна і по сей день…
Теги:
Росія