Цей дивний гуманоїд протягом 67 років тероризував англійське суспільство. Він був невловимий, невразливий для куль, які випускав з рота полум’я і стрибав до 10 метрів в довжину і до 5 у висоту, перестрибував через паркани, скакав з даху на дах. Його поява викликала у людей жах. В 1850 році він був оголошений ворогом англійського суспільства, за його голову була обіцяна запаморочлива нагорода. (esoreiter.ru)
Перший вихід
Пізнім вересневим ввечері 1837 року лондонський бізнесмен повертався додому. Дорога пролягала повз кладовища. Місце само по собі неприємне для прогулянок, а тим більше вночі та чоловік з тривогою оглядався, чи не з’явиться з-за огорожі якийсь невгамовний небіжчик або привид. І дочекався.
Над високим цвинтарним муром у стрибку з’явилася постать і опустилася по іншу сторону огорожі. Кілька секунд освітлене місяцем чудовисько мовчки впритул дивилася на чоловіка. Потім повернулася і зникла в темряві. У поліцейській дільниці з’явився перший листок з описом монстра: величезні палаючі очі, пазурі на руках, загострені вуха і ніс, особливих прикмет – здатність здійснювати величезні стрибки.
Незабаром до першого аркушу ліг другий, потім третій. Монстр почав нападати на людей. На очах кількох перехожих накинувся на Поллі Адамс, розірвав на ній одяг і встромив у її живіт свої кігті. У жовтні 1837 жертвою стала Мері Стівенс: «Це чудовисько накинулась на мене з темряви, стало рвати одяг, у нього були холодні й липкі пальці, прямо як у мерця». На крик дівчини збіглися перехожі, але монстр втік від них, перестрибнувши стіну в 9 футів (3 м).
Шоу триває
У наступні дні істота вчинила ще кілька нападів в тому ж районі. З’явилися нові поранені, чоловіки і жінки. Воно стало з’являтися на вулицях Лондона ледь не щоночі. Власник пабу Ніколас Дуглас вистрілив у нього, але кулі не заподіяли того ніякої шкоди. Розлючений монстр схопив Дугласа, підняв на висоту другого поверху і скинув вниз. Безстрашний стрілок залишився живий, але сильно розбився. Чутки про чудовисько заполонили Лондон, просочилися в газети, монстр отримав ім’я і став Джеком-Прыгуном.
9 січня 1838 року питання нападах Стрибуна на лондонців підняв лорд-мер міста сер Джон Кован. Не вірячи ні в якихось чудовиськ, він висловив думку, що все це витівки «невідомих негідників» і наказав поліції зловити мерзотників. За будь-яку інформацію про Стрибуні було оголошено значну винагороду. Але Джек-Стрибун не тільки не припинив свої напади, навпаки, вони стали ще більш зухвалими.
20 лютого в двері будинку містера Олсопа постукали. Неї Джейн Олсоп стучавший представився поліцейським, заявив, що вони впіймали Джека-Стрибуна і попросив свічку. Коли дівчина відкрила двері, вона побачила високого худого чоловіка в плащі, очі якого були як червоні кулі». Випустивши клуби білого і синього полум’я, він накинувся на дівчину, розриваючи на ній одяг кігтями.
Джейн закричала й кинулась у хату. Стрибун помчав за нею, наздогнав на сходах і почав роздирати їй шию кігтями. На крик дівчини вибігли родичі, але Джек-Стрибун зник, роблячи гігантські стрибки. За описами дівчата, на незнайомця був плащ, під яким — біла щільно облягає тіло одяг, на голові якусь подобу шолома.
23 лютого Стрибун подзвонив в будинок на Тернер-стріт. Коли відкрив двері хлопчик, побачивши людину в плащі з палаючими червоними очима, закричав незнайомець ударив його по обличчю і підскочив на дах сусіднього будинку.
28 лютого пізно вночі Джек-Стрибун, полихнув з рота синім полум’ям, прямо в обличчя проходила повз Люсі Скейлз. Дівчина впала без почуттів. Четверо свідків бачили, як монстр після цього застрибнув на дах стоїть поруч будинку і втік, перескакуючи з одного даху на інший.
Джек-Стрибун став найвідомішим лиходієм у Великобританії. З численних розповідей про зустрічі з ним «вылепился» образ: високий зріст, атлетична статура, довгий чорний плащ, під яким біла облягає тіло одяг, на голові шолом, огидне диявольське обличчя з палаючими очима виряченими, загострені вуха, великі пазурі на руках.
Про нього писали в газетах, складали п’єси, дешеві журнали публікували історії-трилери про його пригоди, матері лякали монстром неслухняних дітей: «А до тих, хто погано себе веде, вночі приходить страшний Джек-Стрибун і забирає з собою».
Полювання на Стрибуна
Трохи затихнувши в кінці 30-х, у середині 40-х Джек-Стрибун відновив свій терор. Знову в поліцію валом пішли повідомлення про напади Стрибуна. По всій Англії люди боялися виходити ввечері на вулицю. У суспільстві утвердилася думка, що це посланець Диявола. Стрибун нікого не грабував, нікого не вбивав, (його дії – не більше ніж хуліганські витівки), але страх зустрічі з невідомо ким поступово затопляв країну. У 1850 Джек-Стрибун був оголошений ворогом держави, за його голову була обіцяна нагорода. За монстром почалося полювання.
Сотні людей чергували вночі на вулицях, на Стрибуна ставили капкани і пастки (в які крім бродячих собак і котів ніхто не попадався). Кілька разів у нього стріляли, прямо в упор, але біс тільки реготав у відповідь і тікав, роблячи гігантські стрибки.
У 1870 році Джек-Стрибун настільки «дістало» Британську імперію, що став предметом дискусії у парламенті. Англійські правники спустили поліцейським директиву: «З бандитом, який володіє прийомами переміщення в ефірній безопорной середовищі, необхідно терміново і рішуче покінчити!» Поліцейські у відповідь огризалися: «Самі спробуйте! Як вгамувати монстра, який невловимий і невразливий для куль?»
Виходи на біс
У листопаді 1872 Джека-Стрибуна бачили на південному сході Англії в Пэкхеме, у травні 1873 – у Шеффілді. У 1877 біс проник у військовий табір у Элдершоте. Вартовий, на якого вийшов Стрибун, вистрілив у нього впритул, але той не впав, а наблизився і вдарив стрілка по обличчю. «Руки в нього були холодні, як у трупа», — писав у рапорті солдатів.
На крики переляканої годинного збіглися товариші. Біс, побачивши їх, підскочив на ворота і спокійно стояв там, поки солдати стріляли в нього. Коли був выстрелен останній заряд, Джек зістрибнув на землю, видихнув синім полум’ям і попрямував у бік нападників. Перелякані солдати розбіглися.
У 1877 році Стрибуна бачили в Лінкольнширі. Натовп погналася за ним і ахнула, коли Джек застрибнув на Ньюпортскую арку. Поліцейські відкрили вогонь. Згідно з написаним пізніше звітів «при попаданні в нього куль лунав металевий звук, ніби кулі били в порожнє відро». Зістрибнувши з арки, Джек-Стрибун у кілька стрибків по 30 футів (9м) втік від переслідувачів.
У 1904 році Джек-Стрибун дав «прощальне подання» в Ліверпулі. На очах численних глядачів» він застрибнув на дах церкви святого Франциска Ксавьера на Солсбері-стріт, осідлав хрест і, розгойдавши, обломив його. А потім продемонстрував «стрибки по дахах». Кілька поліцейських, які стали свідками «шоу», залишили нам його докладний опис. Це була остання поява Джека-Стрибуна на публіці.
Монстр залишив Великобританію, але залишився в масовій культурі: супер-герої численних коміксів за примхою авторів стали зовні дуже сильно схожий на Джека-Стрибуна: атлетична фігура, що облягає тіло трико, за спиною плащ, на голові яйцеподібний шолом… нікого не нагадує?
Джек-Стрибун зник, так і залишилась нерозкритою загадкою. Висуваються найрізноманітніші теорії про його походження: позаземної прибулець, житель паралельного світу, демон, викликаний окультистами, андроїд з майбутнього, який провалився в часову діру, яка вам більше подобається? І якщо він коли-небудь вирішить повернутися… журналістам буде про що писати.
Повернення відбулося?
У вересні 2008 року в поліцію Ліверпуля надійшла заява від 16-річної студентки Елізабет Пінок. Пізньої ночі дівчина поверталася додому після вечірки і перед нею, буквально впавши з неба, з’явився незнайомець у слабо мерехтливому трико, обтягуючим мускулисте тіло, з очима, поперемінно вспыхивавшими то жовтим, то червоним світлом.
Дівчина несамовито закричала й кинулась стукати в першу ж ліпшу двері. З хати вискочили кілька людей, і стали свідками приголомшливого акробатичного шоу: незнайомець застрибнув на дах 3-х поверхового будинку і зник, здійснюючи стрибки по 15-20 м.
Спектакль не закінчено? Це був всього лише антракт?
Klim Podkova
Джерело: «Щаблі Оракула» №11/23.05.2016
Теги:
Монстри