Щороку ЗМІ лякають читачів новою хвороботворної напастю: ВІЛ, свинячий грип, лихоманка Ебола. Проте вчені-медики кажуть, що дійсно смертельну небезпеку для людства становлять не страшні епідемії, а інфекції, які сьогодні серйозно ніхто не сприймає. А адже дуже скоро в медичних висновках причиною смерті будуть вказувати ангіну і нежить. (esoreiter.ru)
Інфекція страшніше чуми і холери
Сьогодні нам важко уявити, що коли-то захворіти для людини означало померти. Чума, холера, віспа викошували країни не гірше світових воєн. Однак набагато більшу жнива збирали прості інфекції. Люди вмирали від захворювань носа і горла. Запалення легенів вбивало кожного третього. Будь-яке поранення в бою могло стати смертельним – більше половини поранених помирали від зараження. До летального результату могли привести простий поріз або навіть подряпина — батько Маяковського помер, вколовшись іржавої скріпкою.
У 20-х роках XX століття був відкритий пеніцилін, а в 40-х роках почалося його промислове виробництво. Це був дійсно переворот в житті людства. Зник панічний страх перед хворобою. Варто було тільки відчувши нездужання прийняти таблетку, прийняти порошок, зробити укол – і недуга зникала як неприємний сон.
Ліки проти бактерій: гонка на випередження
Ще відкривач пеніциліну Олександр Флемінг попереджав про пастці, прихованої в антибіотиках. Неправильне дозування вб’є слабкі бактерії, але вижили дадуть потомство, стійке до препарату. Для лікування знадобляться подвійні, потрійні ударні дози. За рік мікроорганізми дають кілька десятків тисяч поколінь і з’являться бактерії, абсолютно несприйнятливі до ліків.
Передбачення медичного пророка почали збуватися дуже швидко. Майже відразу ж після появи пеніциліну з’явився стійкий до нього стафілокок. Пеніцилін змінив тетрациклін, його змінив еритроміцин. Список ліків стрімко поповнювався: левофлоксацин, метицилін, даптомицин, лінезолід і т. д. Деякі трималися рік-два, а деякі здавалися через кілька місяців. Гонка фармакологія проти інфекції все набирала швидкість, і людина в ній почав відставати.
Кілька років тому в нью-йоркському госпіталі помер післяопераційний хворий. Його вбила інфекція, проти якої були безсилі медичні препарати. Все частіше хворі, які пройшли інтенсивний курс лікарської терапії, стають носіями антибіотикостійких інфекцій. Окремі медики б’ють тривогу і вимагають прийняття термінових заходів аж до ізоляції цих хворих. Випустити їх у суспільство медики вважають найчистішого виду самогубством, все одно, що випустити чумного в середньовічне місто. Проте людство до таких радикальних заходів порятунку поки ще не готове.
Людина — сам собі гробар
Частково чоловік сам винен у ситуації, що склалася. Бездумно застосовуючи препарати при найменшому нездужанні, він сприяє швидкому появі своїх майбутніх гробарів. Привчити людей вживати ліки дозовано дуже складно, але це проблеми не вирішує. Левову частку антибіотиків ми споживаємо самі того не помічаючи.
Велика частина людства – м’ясоїди. Щоб задовольнити бажання мільйонів людей з’їсти котлетку або біфштекс по всій планеті розкидані сотні тисяч скотарських, морських та птахоферм. Всі їх мешканці — кури, свині, корови, риби і ракоподібні щодня споживають антибіотики в неймовірних дозах – це і стимулятори росту, та профілактичні засоби захисту від стада масового падежу.
З кожним шматком м’яса навіть на 100% здорова людина абсолютно непотрібні йому величезні дози антибіотиків і готує себе в жертву лікарсько-резистентної інфекції. Антибіотик, створений щоб врятувати людство, стане причиною його загибелі.
Похмурі перспективи
Науковці та екологи з 70-х років минулого століття б’ються, щоб якщо не заборонити, то хоча б обмежити згодовування мешканцям «м’ясних фабрик» лікарських добавок до кормів. Однак у гонитві за прибутком і тваринницькі компанії, і окремі фермери всіляко противляться найменших спроб обмежити застосування антибіотиків.
Медики кажуть, що коли людина остаточно програє гонку, про існуючій сьогодні системі охорони здоров’я доведеться забути. Операції знову стануть смертельно небезпечними. Вмирати буде кожен 6-й прооперований хворий. Кожен укол перетвориться в гру хворого зі смертю. На імплантацію органів люди будуть погоджуватися тільки коли смерть вже буде дивитися прямо в очі.
Чи є вихід з цієї ситуації, в яку людина загнав себе сам? Вчені чесно відповідають: «Не знаємо. Ми шукаємо».
Автор Klim Podkova