Дослідники вважають, що знайдені в Індії стародавні споруди можуть бути бомбосховищами.
Індія дивує нас багатьма чудесами світу. Досить згадати про загадкову залізної колоні Чандрагупта, незчисленні скарби храму Падманабхасвамі, до яких ніхто не сміє доторкнутися, висить у повітрі колоні храму Веерабхадра, зображенні велосипедиста на стіні 2000-літнього храму Панчаварнасвами і багатьох інших подібних артефактах, які до цього часу не знайшли наукового пояснення.
Серед таких чудес можна назвати і групу штучних печер Барабар і Нагарджуни, розташовану в штаті Біхар – в 35 кілометрах від міста Гая. Як встановили археологи, вони споруджені в IV-II століттях до нашої ери. Релігійні тексти на окремих стінах цих печер дозволили вченим припустити, що колись тут жили індуїстські або буддійські аскети.
Але дивує в цих печерах багато. По-перше, дивно точна, майже філігранна обробка каменю, ідеально рівні сферичні склепіння, що говорить про знання геометрії і про якихось невідомих навіть нам технологіях. По-друге, не зрозумілим залишається, чому потрібно було споруджувати такі складні і, загалом-то, скромні для релігійних обрядів гроти на відміну від традиційних пишних храмів Давньої Індії.
Все це підштовхнуло дослідників зробити більш сміливе припущення, що ці печери будувалися як бомбосховища на випадок атомної війни. А тому виникає резонне питання: хто їх зробив, тим більше що технологія, використовувана для такого будівництва, дійсно вражає уяву. Найімовірніше, кажуть прихильники такої теорії походження печер Барабар і Нагарджуни, до релігійних потреб стародавні індійці пристосували ці споруди багато пізніше. В цьому випадку все встає на свої місця: і чому не храми, і звідки така фантастична технологія… Все, крім одного – хто ж все-таки це зробив? Відповіді поки немає…