Боїнг 737-29, що летів рейсом AQ 243 на Гонолулу почав розвалюватися прямо в повітрі. Шансів вижити у такій ситуації у екіпажу та пасажирів один на мільйон, не більше. (esoreiter.ru)
28.04.1988 р, 13:58, аеропорту Кахулуи о. Мауї, Гаваї
Кілька службовців аеропорту, прикриваючи руками очі від сонця, дивилися на що заходить на посадку “Боїнг”. Цього літака не було у розкладі. «Якось дивно на посадку йде, на ліве крило завалюється», – зауважив один. «І швидкість чомусь не знижує – він що, ненормальний, на такій швидкості сідати?», – відповів йому другий.
«Господи Ісусі!» – пролунав чийсь шепіт: зниження літака була відсутня частина фюзеляжу! Немов гігантський монстр вчепився зубами в тіло Боїнга і вирвав з м’ясом значну його частину. Над льотним політ пролунав несамовитий жіночий крик.
Boeing 737-297 авіакомпанії Aloha Airlines
Боїнг з реєстраційним номером N73711 був найстарішим літаком в Aloha Airlines. Випущений в 1969 році, він кілька разів змінив господаря-авіакомпанію і кілька разів змінював ім’я. Тепер він називався Queen Liliuokalani і працював «рейсовим автобусом», літаючи між островами архіпелагу. Кожен день він здійснював 8-10 рейсів, кожен тривалістю не більше 30-40 хвилин.
28 квітня борт повинен був летіти за маршрутом о. Гаваї-Гонолулу. Час польоту – 35 хвилин. Командир екіпажу – Роберт Шорнштаймер (10 років стажу, 8.500 годин нальоту), другий пілот – Меделін Л. Томпкінс (8 років стажу, 8.000 годин нальоту) та три стюардеси. Боїнг пройшов передпольотний огляд (все нормально, літак до польоту готовий). В 13:25 Queen Liliuokalani, маючи на борту 95 осіб, відірвався від злітної смуги і взяв курс на Гонолулу.
А між тим…
А між тим до квітня 1988 року Боїнг встиг налітати більш 35.400 годин, велика частина з яких припадала на короткі маршрути між аеропортами Гавайських островів. Найскладніша і відповідальна частина кожного польоту – це зліт-посадка, коли літак відчуває найсильніші навантаження. Кожен зліт і кожна посадка – це найсильніший удар по всій машині, мікро-інфаркт», який ніколи не проходить безслідно.
Боїнг Queen Liliuokalani, літаючи на внутрішніх рейсах, переносив по 15-20 таких «мікро-інфарктів» щодня. За 19 років він «напрыгал» Гавайським островам майже 90.000 циклів зліт-посадка – абсолютний рекорд того часу для машин такого класу. Солоне повітря не сприяв здоров’ю літака – воно було сильно підірвано. Машині давно пора було піти на пенсію, але наставав новий день, і Queen Liliuokalani знову піднімався в повітря.
Аварія на висоті 7.500 метрів
О 13:48 Боїнг досяг ешелону FL240 (7.500 м). На цій висоті різниця тисків усередині літака і зовні – триразова. Досить найменшої мікротріщини, щоб катастрофа стала неминучою. О 13:48 змійка тріщини побігла прямо по стелі салону першого класу і під тиском зсередини літак почав розкриватися як консервна банка.
У частки секунди зірвало 35 кв. м. фюзеляжу разом з проводкою, теплоізоляцією та багажними полицями. Пасажири опинилися під відкритим небом на висоті 7.500 м, при швидкості набігаючого потоку 500 км/год і температурі мінус 45 градусів.
У салоні вирував натуральний ураган. Не вистачало повітря. Пасажири не могли надіти кисневі маски – їх просто не було. Стюардеса Мішель Хонда в цій ситуації опинилася одна – напарниця Джейн була поранена і лежала без свідомості, Клара-Белль не відгукувалася. Мішель навіть не знала, чи живі пілоти, але проявила мужність, діяла швидко, рішуче – згрупувала пасажирів, не допустила паніки.
В кабіні пілотів
– Командир, що будемо робити?
– Сідати, і як можна швидше.
– Найближчий аеропорт – Кахулуи на Мауї о.
– Розвертаємося на Кахулуи. Тепер залишається тільки молитися, щоб Боїнг не розвалився до того, як ми приземлимося.
Літак почав знижувати швидкість і висоту, здався о. Мауї.
– Командир, при зниженні швидкості нижче 315 км/год літак втрачає управління.
– Швидкість не знижувати, будемо сідати на підвищеній швидкості. Випускаємо шасі.
– Командир, сигналу індикації виходу передньої стійки шасі немає.
– Кахулуи, що скажете про нашому передньому шасі?
– Візуально спостерігаємо: шасі випущено.
Але зафіксовано воно в робочому положенні? Цього пілоти не знали. Якщо ні – сідати літака доведеться на черево.
Екстремальна посадка
Зазвичай перед екстремальної посадкою літак літає кілька годин, спалюючи паливо до останнього літра. Якщо при посадці паливо вибухне – ні у кого з тих, що знаходяться на борту не буде жодного шансу вижити. Але скільки ще протримається у повітрі розвалюється на частини Боїнг? Година? Або кілька хвилин? Тому Шорнштаймер прийняв рішення сідати з повними баками.
– Командир, знижуємося. Лівий мотор заглух.
– Закрилки не випускати.
– А як же будемо гальмувати?
– Шасі і реверс двигуна.
– Зрозуміло. Отче наш, сущий на небесах…
О 13:58 шасі Боїнга торкнулися злітно-посадкової смуги. Назустріч йому з ревінням мчали машини пожежної та швидкої допомоги.
Коли льотчики вибралися назовні, вони побачили, що ніс літака бовтався на декількох балках.
Завдяки діям пілотів, всі пасажири залишилися живі, відбувшись травмами різного ступеня тяжкості. Безвісти зникла стюардеса Клара-Белль Лэнсинг – у момент аварії потоком повітря її викинуло назовні. Тіло її так і не було знайдено, але навряд чи хто сумнівається, що вона загинула.
Автор Klim Podkova
