Теорію телегонії висунув і обґрунтував ще Аристотель, завдяки чому в давнину були заборонені шлюби царюючих осіб з жінками, які вже мали статеві зв’язки, наприклад, з розведеними дамами. Арістотель доводив, що в цьому випадку спадкоємці правителя стають не чистокровними, оскільки жінка зберігає і передає інформацію про всіх чоловіків, з ким вона мала статеву близькість. (esoreiter.ru)
Телегонія, як інструмент вдосконалення біологічного виду
Вивчаючи дрозофіл, вчені виявили, що самка цієї мушки зберігає в своїх генах пам’ять про всіх партнерів, обираючи для потомства найбільш життєздатні гени самців. Як виявилося, це характерно для всіх живих організмів. Наприклад, собачники прекрасно знають, що якщо сучку «зіпсував» нечистокровний пес (шлях навіть без появи цуценят від цієї в’язки), елітного потомства вже не вийде, навіть якщо потім зв’язати цю собаку з породистим тваринам.
Оскільки людина нічим не відрізняється від всіх інших представників тваринного світу, то і йому телегонія не чужа. У Радянському Союзі згадали про неї лише в шістдесяті роки, коли після Міжнародного фестивалю молоді, який пройшов у 1958 році в столиці СРСР, у москвичок раптом почали народжуватися негренята. У тому, що чорненькі дівчатка і хлопчики з’явилися відразу ж після міжнародного фестивалю, на якому було багато негрів, нічого дивного ніхто не вгледів. Однак коли негренята продовжували масово з’являтися і в наступні роки, причому у сімейних білошкірих пар, тут вчені і згадали про телегонию.
Природно, всі нещасні матусі, які не розуміють, чому у них народжуються діти-негри, зізнавалися потім, що в юності мали статеві зв’язки з чорношкірими чоловіками. Проте дівчата в цьому випадку обов’язково охоронялися і ніякого наслідки, здавалося б, від тих позашлюбних зв’язків бути не повинно. Ан, ні, природа створила такий унікальний механізм, що будь-яка жінка додає у свою ДНК гени виключно всіх самців, з ким вона мала справу. При зачатті цей природний механізм якимось чином вибирає найбільш потрібні (оптимальні) для еволюції гени, які можуть бути далеко не генами законного чоловіка, від якого жінка завагітніла.
Телегонія – лакмусовий папірець невинності тільки жінок?
Професор Шведського інституту молекулярної біології Артур Мингрейм, багато років вивчає механізм телегонії, стверджує, що жіноча ДНК вбудовується в себе код чоловічих ген навіть в тому випадку, якщо не відбувається попадання у піхві сперми. Більш того, в цьому випадку, як це не здасться парадоксальним, чоловікові і жінці достатньо яскравих платонічних зв’язків, оскільки обмін інформацією відбувається на рівні біополя. Вчені проводили цікавий експеримент на тваринах. Вони містили звичайних коней поруч із зебрами. І хоча статевого обміну в цьому випадку не відбувалося, такі коні надалі приносили лошат з характерною смугастим забарвленням.
Правда, телегонія відмінно працює і на рівні хімічного обміну…
Виходить, скільки в жінки було коханців, стільки і можливостей вибору з них найбільш досконалого виду, коли справа стосується пологів. І біологічний батько, тобто той, хто безпосередньо бере участь в зачатті дитини, може не мати до потомственим характеристикам дитини ніякого відношення.
Однак не варто думати, що телегонія властива тільки жіночим особинам, наприклад, професор Бондуриански зазначає, що це цілком відноситься і до самців, тобто інформація про партнерок в ДНК чоловіків також зберігається і потім може передаватися дітям через біологічну матір. Так що Аристотель, борючись за чистоту царського роду, глибоко помилявся, переклавши відповідальність в цьому випадку тільки на жінок. Просто механізм чоловічий телегонії ще більш складний і він взагалі, можна сказати, не вивчений. Сьогодні і телегонию самок багато ортодоксальні вчені відкидають. А вже телегонию самців, думається, світила нашої світової науки, серед яких більшість чоловіків, не визнають ще дуже довго…