Цю вельми незвичайну історію розповіла мешканка Дніпропетровська, пенсіонерка Ганна Василівна Ляхова. (esoreiter.ru)
Під час війни її родина, яка, крім маленької Ані, складалася з матері та сестри, була евакуйована з України і деякий час жила в Тюменській області. Після Перемоги всі троє повернулися додому; Не було тоді вісім років.
Запустіння
Опинившись знову в своєму рідному селі Новоселівці, мати і дочки побачили страшну картину. Всі хати були занедбані, подвір’я й городи заросли бур’яном. Але що було робити? Люди потроху почали обживатися на колишньому місці: відвойовували землю у бур’янів, допомагали, чим могли, один одному – словом, вчилися наново жити…
Одного разу вранці Аніна мама, вставши раненько, выпалывала в городі бур’ян. Дівчатка ще спали. Несподівано Анна почула нестямний крик матері і злякано прокинулася. Увірвавшись в будинок, жінка голосно закричала:
Прокидайтеся, швидше прокидайтеся!
Нашвидку одягнувшись, сестри вискочили на вулицю, проте нічого страшного не побачили.
Загадковий дитина в траві
Трохи прийшовши в себе, мати розповіла дівчаткам, що сталося. Задумавшись, вона зайшла в саму гущу бур’яну і почала рубати його сікачем. Раптом жінка зовсім поруч почула дитячий плач і кинулася в ту сторону. Назустріч їй з трави виповз дитина.
На вигляд йому було років два, заплаканий, скуйовджений, весь брудний і до неймовірності сопливий: з носа так і текло зеленим струмком. Він простягав до жінці руки, і при цьому в горлі в нього щось хрипело. Перелякавшись, мати з усіх ніг кинулася в хату за моральною підмогою…
Разів десять дівчинки з матір’ю ретельно обшукали весь город, але так і не знайшли жодної дитини. Врешті-решт діти вирішили, що їх матері просто щось привиділося. Та й сама жінка вже повірила в це.
Це був знак, що в руки вам йде скарб
Але тут на шум до них у двір прибігла сусідка і, дізнавшись, що трапилося, похитала головою:
Ох, Таня, яке ж ти щастя упустила! Адже це скарб був!
Який скарб? – сторопіла мати.
Так, самий справжній! Він до тебе прийшов, потягнувся. Тобі б його на руки взяти або хоч сопелькі витерти!.. А ти втекла геть. Тепер цей скарб знову в землю пішов.
Мати й дочки дуже здивувалися, не знаючи, як віднестися до слів сусідки. Але через якийсь час вони дізналися, що в народі існує таке повір’я: деякі люди, ховаючи в землю великі скарби, заговорювали їх, тобто визначали день і годину, коли їх скарби вийдуть з землі, щоб ними скористалися. Цілком можливо, що брудний, сопливий дитина, який раптово з’явився і потім безслідно зник, і справді обіцяв Аниному сім’ї багатство. Та, видно, не судилися їм були золоті гори…