Водевіль був найбільш популярною формою американського розважального мистецтва з 1880-го по 1930-ті роки. Ці комедійні п’єси з пісеньками-куплетами і танцями стали попередниками сучасної поп-культури США. Під час коротких сценок довжиною всього за 6-15 хвилин артисти не тільки займалися драматичним мистецтвом, але також виконували фокуси, виступали з тваринами, розповідали анекдоти. У кожному великому місті Америки був свій театр водевілю. (esoreiter.ru)
У Нью-Йорку таким закладом став театр «Вікторія» на перетині 42-ї вулиці і 7-ї авеню, відкритий в 1899 році німецьким підприємцем Оскаром Хаммерстайном. Виступи місцевих артистів вважалися самими винахідливими, смішними і цікавими по всій країні. Одне з найбільш примітних розваг з’явилося тут влітку 1907 року. Глядачам представили молоду жінку на ім’я Сьюзен Келлі, якій незабаром дали прізвисько Похмура Сью.
Конферансьє оголошували, що ця дама ніколи не сміється і навіть не посміхається. Кожному, хто змусив би її хоча б посміхнуться, запропонували нагороду в 100 доларів, що на ті часи було солідною сумою. Спочатку ці гроші намагалися роздобути люди з числа простих глядачів, які виходили на сцену і корчили перед Хмурою Сью гримаси, а також розповідали їй свої найкращі жарти. Як неважко здогадатися, це не справляло на жінку ніякого ефекту.
Незабаром сума винагороди була збільшена до спокусливих 1000 доларів, і в театр потягнулися професійні імениті комедіанти, клоуни, циркачі та інші артисти з сторонніх закладів. Вони виступали перед Хмурою Сью на сцені «Вікторії» (зрозуміло, безкоштовно), однак куточки рота Келлі жодного разу не здригнулися. Ці концерти стали неймовірно популярні у публіки, а власники закладу ледве встигали підраховувати прибуток, принесену їм настільки неординарними номерами.
Серед жителів і гостей Нью-Йорка поширювалися різні домисли про Похмурою Сью. Одні говорили, що жінка була сліпа і навіть глуха. Втім, це виявилося неправдою, оскільки Келлі вільно взаємодіяла з оточуючими. Також ходили чутки, що лицьові м’язи Сьюзен були паралізовані, і вона не могла посміхатися, навіть коли їй було смішно. Нарешті, деякі вірили, що Келлі не посміхалася з народження або перестала робити це після якоїсь трагедії у житті.
Особистість цієї жінки до цих пір оповита пеленою таємниці. Відомо лише, що ця незаміжня пані отримувала від Хаммерстайна 20 доларів в тиждень і вела замкнутий спосіб життя. Інші деталі її життя залишаються загадкою. З часом ім’я Похмура Сью стало в шоу-бізнесі США метафорою для позначення глядачів, яких важко здивувати. Американські журналісти досі час від часу пишуть: «Виступ коміка було настільки сміховинним, що розсмішило б навіть Похмуру Сью…»
Саму ж Сьюзен Келлі так ніхто і не зміг розсмішити. Правда, багатьох дослідників цього феномену цікавить більш глибокий питання – чому ця таємниця так і залишилася таємницею за сімома печатками. Дивно, чи не правда?..