Над питанням, що таке світ, що оточує нас, людей, судячи з усього, замислювався з самої глибокої давнини. Однак сам цей світ мав сенс тільки в тому випадку, якщо його можна було розглядати з точки зору свідомості, тому що навіть первісна людина, мабуть, розумів: немає усвідомленого сприйняття навколишнього світу, немає і цього світу. (esoreiter.ru)
В даний час існують, принаймні, три погляди на те, що являє собою свідомість.
Матеріалізм
Згідно матеріалістам, свідомість – це продукт мозку людини, або більш примітивного тварини чи навіть якихось «мозкових структур» рослинного світу. Приберіть з цієї «конструкції» мозок і свідомість припиниться, що і відбувається в момент загибелі будь-якого живого організму.
Однак навіть матеріалісти не цілком впевнені, що після смерті свідомість зникає, не кажучи вже про те, що у світі чимало людей, які не володіють мозком взагалі, і, тим не менш, живуть, і це цілком свідомі особистості. Крім того, вчені вже давно стикаються з обмеженнями матеріалізму, скажімо, з невідповідністю Загальної теорії відносності Ейнштейна і принципом невизначеності Гейзенберга.
Дуалізм душі і тіла
Довгий час ця теорія була прерогативою лише релігійних вчень, згідно з якою тіло (фізична оболонка живого організму) і душу (свідомість) – це різні речі, з’єднані в нашому матеріальному світі тільки для проходження якоїсь божественної завдання.
І хоча такої точки зору дотримуються в основному релігійні люди або прихильники якихось духовних практик, дуалізм все більше цікавить і вчених, які навіть виміряли вагу душі в момент кончини людини, не кажучи вже про багатьох інших доказів суто наукового плану. Приміром, під гіпнозом людина може згадати свої минулі життя, що, з одного боку, доводить теорію реінкарнації, а з іншого – підтверджує дуалізм душі і тіла.
Панпсихизм
У наукових колах все більшу популярність набирає теорія панпсихизма, згідно з якою первоосновной нашого Всесвіту є свідомість, починаючи від Світового і кінчаючи проявом його в кожній частинці буття. Це в якійсь мірі схоже на вчення буддистів, згадайте дзенский коан: хто чує звук падаючого дерева, якщо поруч нікого немає? Тобто без свідомості навколишній світ не має сенсу, а значить і не існує.
Це підтверджується квантовою механікою, яка доводить, що частинки не мають ні форми, ні точного місцезнаходження, поки їх не спостерігають або вимірюють. Так, відомий американський фізик-теоретик Джон Уілер впевнений, що саме протосознание грає тут роль головної скрипки, при цьому всі частинки цього світу, навіть найдрібніші, також наділяються свідомістю, стикаючись з полем Творця. Згідно з цим «антропному принципом участі», нічого не існує, поки для осягнення чогось (великого чи малого, не важливо) не з’явиться свідомість.
Але навіть серед прихильників панпсихизма немає повної згоди. Деякі вчені, навіть погоджуючись із тим, що першопричиною всього у світі є свідомість, намагаються «прив’язати» його до матеріального світу. Наприклад, нейробіолог Крістоф Кох (Інституту Аллена) планує з’єднати мозок піддослідних тварин, простеживши, що з цього вийде. А англійський фізик і філософ Роджер Пенроуз шукає свідомість в синапсах мозку на квантовому рівні. При цьому останнім часом він все більше скочується до матеріалізму, намагаючись довести, що свідомість – це все-таки породження фізичного світу, але воно вже потім сам породжує математику, здатну кодувати закони фізики, що породили це свідомість. Дивно, чи не правда?..
Писати про це можна дуже багато, тим більше що ні довести, ні спростувати наявність протосознания, як першопричини всього сущого у Всесвіті, практично неможливо. Але… усвідомлюючи цю істину, вчені, мабуть, піднімаються ще на одну сходинку у справі пояснення навколишнього нас світу. Це в будь-якому випадку прогрес, і його можна тільки вітати!