Цю історію, що сталася кілька років тому, розповів завзятий рибалка на ім’я Єгор Епіфанцев з Нижегородської області. Одного разу він відправився на ловлю в компанії свого друга Костянтина. Чоловіки рибалили з човна і до вечора здобули безліч «трофеїв». Заночувати вирішили в невеликій покинутій селі, у будинку, де були пічка та якусь подобу полатей. (esoreiter.ru)
Над озером висів повний місяць, а на березі друзі помітили чийсь палаюче багаття. Підійшовши до вогнища, вони побачили чоловіка, такого ж рибака, як самі.
— А ти чого до села не дійшов? – запитав Єгор у незнайомця.
— Не люблю я, мужики, зупинятися в спорожнілих селах і покинутих будинках, — похмуро відповів рибалка. – А в тутешній одного разу взагалі з відьмою зіткнувся.
Єпіфанцев і його друг після розповіді незнайомця не повернулися в село і просиділи всю ніч біля вогнища свого випадкового товариша.
А два тижні потому вони знову зібралися на колишнє рибне місце, але Кості в останній момент щось завадило. Єгор ж свої плани вирішив не міняти.
На автобусі він до вечора доїхав до озера і зібрався заночувати на березі, як і в минулий раз. Рибак розвів багаття і, повечерявши бутербродами, улігся на розстеленій ватянці. Незабаром Єгор задрімав.
А справа була в ніч на Івана Купалу
…Крізь дрімоту він почув, як поруч хтось бродить. Єпіфанцев відкрив очі: перед ним стояла молода дівчина.
— Тьху ти, а налякала, дівка! – видихнув Єгор. – Чого ти тут робиш вночі?
— Не спиться, — відповіла та. – Мій чоловік поїхав, я от купатися ходила. Пригостиш чайком, рибачок?
Єгор знайшов термос, налив дівчині чаю. Несподівано вона запропонувала:
— А підемо до мене! Та не бійся ти, чіплятися не буду, я ж заміжня жінка!..
Не хотілося Єгору вставати і кудись плентатися в темряві, але немов щось невідоме підштовхнуло його вперед.
Йти їм довелося недовго, дуже скоро дівчина привела Єгора до великого дерев’янному будинку на околиці села.
Всередині хати була справжня російська піч, посеред кімнати стояв стіл, а на ньому – варена картопля, малосольні огірки солоні гриби, окрошка, зелений лук!.. Молода господиня запросила гостя за стіл, дістала бутель горілки.
— А чоловік як же? – усміхнувся Єгор.
Вона весело розсміялася:
— Чоловік не гуж! Нічого, посунеться!
— Ти бач, — Єгору теж стало весело. – Ну а як тебе звати?
— Агріпіною кличте.
І раптом, насупившись, запитала у чоловіка:
— А ти натільний хрест носиш?
— Атеїст я, — відповів він. – Не вірю ніяким попам.
— І правильно, і правильно, — зраділа Агрипина. – Ну, давай вип’ємо за зустріч.
Приблизно через півгодини в хату ввалилася компанія з двох хлопців та двох дівчат. Хлопців звали Богданом і Льошею, а дівчат – Киска і Мурыськой (так, у всякому разі, вони назвалися Єгору). З їх приходом почалася гульня. Молодь танцювала, і співала, горілка текла рікою…
Потім хлопці запропонували Єгору пройтися уздовж озера. Кицька з Мурыськой хотіли було ув’язатися за ними, але Агрипина так глянула на всю четвірку, що молодь миттю присмирела і залишилася в будинку. Весела п’янка продовжилася. Нарешті Єгора зовсім розморило, і він заснув глибоким сном.
Вранці після ночі на Івана Купала
Прокинувся чоловік від того, що в очі йому світило сонце: це крізь велику дірку в даху пробивалися сонячні промені. Голосно співали птахи, скрекотали коники. Був час обіду. Єгор лежав у занедбаному покосившемся будинку…
Його рот був чомусь забитий землею, а одяг виявилася такою брудною, ніби напередодні Єгор неабияк вивозився в калюжі. Кругом валялися рибні хребти і порожні горілчані пляшки.
Вирішивши, що вчорашня компанія його розіграла, Єпіфанцев вирішив розшукати жартівників. Зустрівши випадкового грибника, він запитав, де тут можна знайти молоду жінку Агріппіну. Той злякано перехрестився і сказав, що Агрипина жила кілька десятиліть тому, вважалася відьмою і померла молодою.
— Он погляньте, чого від її хати залишилося, — кивнув дядько на похилений чорний зруб. – А ти ніяк її зустрів? Кажуть, любить вона над приїжджими покомизитися. Йшов би звідси скоріше, як кажуть, подалі від гріха…
Єгор стрілою помчав до озера, страх підганяв його і леденил душу. У води лежали залишені напередодні вудки. Чоловік схопив свій ватник і почав озиратися в пошуках садка. Раптом у кущах почувся сплеск. Глянувши туди, Єгор побачив садок, доверху наповнений відбірної рибою.
…Він довго не розповідав нікому про те, що сталося в селі біля озера. Ну хто повірить, що Єгор вночі пив горілку з давно померлої відьмою? А потім він дізнався, що в тих краях Кицьками і Мурыськами називають русалок – це похідні від слів «красива» і «мурижити». Ну а Олексій і Богдан – це, відповідно, Лісовик і Бодун (польовий дух).
І трапилася ця неймовірна історія адже в ніч на Івана Купала – саме чаклунське час, коли нечиста сила в безлічі бродить по землі, і простому смертному краще триматися від неї подалі…