Ми вже розповідали про лежить в басейні канадської річки Саут-Наханні «Долині безголових». Кожен відправився туди має шанс залишитися в долині назавжди: через місяці пошукова партія знайде його останки і швидше за все скелет буде без голови. Але, як виявляється, на річці є місця і ще більш дивні і небезпечні. (esoreiter.ru)
Трагедія п’ятірки золотошукачів
У жовтні 1959 року п’ять золотошукачів вирішили відправитися в басейн Сат-Наханні шукати своє щастя. Найняли літак, який доставив їх у вибране місце разом з вантажем. Золотошукачі планували протягом декількох тижнів вивчити виходи гірських порід, визначити і зайняти перспективні ділянки і тим же літаком повернутися назад. Однак у призначений день літак не прилетів. Вони виявилися одні посеред незайманого лісу, без продуктів, без спорядження напередодні наближення зими.
У травні 1960 року льотчик одного з пролітав над річкою літака помітив вытоптанный в снігу сигнал SOS! Прилетіла на вертольоті рятувальна експедиція знайшла двох нещасних обморожених людей, дивом пережили важку зиму. Троє товаришів загинули двоє вирішили пішки дістатися до лежачого в 200 милях селища, вирушили в похід і згинули, один, не витримавши тягот зимівлі, покінчив із собою.
Пілот, який за договором повинен був вивезти золотошукачів, на суді клявся, що неодноразово літав на місце, але не бачив ні людей, ні підготовленої ними посадкової смуги. Зрозуміло, йому ніхто не повірив.
Але може він і не брехав?
Зниклий продюсер
У 1961 році продюсер Блейк Маккензі вирішив зняти документальний фільм про трагедію п’яти золотошукачів. На місце трагічних подій вилетіла знімальна група, на березі озера розбили базовий табір. 5 січня 1962 року Маккензі на орендованому літаку «Сессна» прилетів в Сміт-Рівер, де закупив кілька ящиків продовольства для експедиції. Завантажений літак насилу відірвався від злітної смуги. Проте в табір він так і не прибув.
Зниклу «Сессну» військові та рятувальники шукали протягом 40 днів. Уздовж передбачуваного маршруту пролетіли кілька разів, уважно вишукуючи розбився літак. Але «Сессна» і Маккензі як у воду канули.
Літак знайшли в серпні в 8 милях від табору в місці, над яким неодноразово літали і яке здавалося було вивчено до міліметра. Знайшли табір Маккензі та його щоденник. Дуже дивний щоденник.
Щоденник Блейка Маккензі
Блейк писав, що при підльоті до табору потрапив у хмару щільного туману. Виринувши з нього, пілот прямо перед собою побачив схил гори, потягнув ручку штурвала на себе, але навантажений літак не встиг набрати висоту. Блейк залишився живий, відбувся ударами. Спершу становище було катастрофічним: їжі було вдосталь, у нього була рушниця і бензин, рація була ціла, табір був всього в декількох милях.
Навколо лежав сніг, що доходить до пояса. Кожен день Маккензі топтав стежку, але її постійно засинав безперервно йде сніг.
Який сніг? В цей час над місцем трагедії стояла ясна погода, льотчики літали щодня, видимість була як кажуть пілоти, «мільйон на мільйон».
Маккензі постійно викликав рятувальників по рації, проте жодного разу не отримав відповіді, більше того, ефір був чистий, тільки тріск перешкод порушував тишу. Через кілька днів в світі Блейка встановилася ясна погода, він почав палити багаття — з сходу і до заходу сонця в небо здіймався стовп чорного диму.
Проте ніхто в таборі, що лежить всього в декількох милях від місця катастрофи літака, стовпи диму не бачив. Шукали Маккензі пілоти також не бачили ніякого диму.
Маккензі писав, що постійно чує гул літаків, вони буквально літають над ним «гул стоїть як в аеропорту», він постійно пускає сигнальні ракети і дивується, чому льотчики не реагують на його сигнали про допомогу.
Останній запис була датована 20 лютого. Блейк писав, що у нього відморожені ноги і він не бачить іншого виходу, крім як залишатися на місці й чекати допомоги.
Поліцейські обшукали весь простір навколо табору в радіусі кількох кілометрів, хоча з обмороженими ногами Маккензі не міг піти від табору далі, ніж на кілька десятків метрів. Однак останки продюсера знайдені не були. Зникли також сокиру і рушницю.
Швидше за все, Блейк пішов по дрова, взявши з собою на всякий випадок і рушницю. Коли світ Блейка возз’єднався з нашим світом, нещасний залишився по той бік. Важко уявити його жах, коли, повернувшись він не знайшов ні літака, ні свого табору. Шансів вижити у нього не було ніяких.
Легенди про «тропічної долині»
Блейк Маккензі був не єдиним, з ким околиці Наханні зіграли таку жарт. Серед золотошукачів ходять розповіді про «тропічної долині» — навіть у 50-градусні морози там світить сонце, тепло і зеленіють дерева.
У 1931 році хтось Генрі Норман побував у ній. За його розповідями долина мала в довжину три чверті милі, з землі били гарячі джерела. У 45-градусний мороз Генрі і його супутники купалися, грілися на сонці. На доказ своєї розповіді Норманн приніс з долини зелену гілку.
Френк Грейвс розповідав навпаки про «замерзлої долині». Жарким літом вона занесена снігом, в центрі її лежить замерзле озеро.
Кілька груп ентузіастів намагалися знайти дорогу і в «тропічну долину» і «замерзлу», але кожен раз прийшовши у вказане місце, не знаходили ні тропічного раю серед зими, ні царства холоду жарким літом.
Навіть місце на карті побували в «зачарованою долині» кожен раз показують різні. Мабуть ворота в інший світ можуть відкритися де завгодно. Але все одно це буде десь в басейні річки Саут-Наханні.
Автор Klim Podkova