Ця історія — одна з найбільш відомих і типових для якутського фольклору. Випадки появи у людей т. н. незримих співмешканців відбувалися тут у всі часи. Ми розповімо вам про події, які мали місце в середині минулого століття і досі не сходять з вуст тутешніх жителів… (esoreiter.ru)
Отже, ранньої осені один старий разом із зятем та внуками вирушив у ліс по дрова. Відразу скажемо, що це було велике сімейство: дід, бабка, їх дорослі дочки і сини зі своїми дружинами і дітьми. До речі, в якутських селах і досі збереглася традиція жити такими великими сім’ями; у деяких з них можна зустріти чотири покоління відразу.
Незвичайна модрина
…Погода видалась хороша, а тому наші герої встигли звалити за день чимало дерев. Однак ближче до вечора вони натрапили на феноменально міцну модрину, від якої сокиру відскакував, немов від каменя, а знаменита бензопила «Дружба» намертво застрявала в стовбурі. Зять запропонував плюнути на шкідливий дерево і переключитися на інше, але дід, завжди відрізнявся впертість, заявив, що не має наміру відступати. Промучившись дотемна, вибившись із сил і затупив інструмент, чоловіки все-таки повалили модрину.
Коли через пару днів вони повернулися за своєю «здобиччю», зрубана модрина не бажала розлучатися з рідним лісом. Ледь лише дерева починали вантажити на тракторний причіп, як вона падала назад. Разів шість модрина виявлялася на землі і ледь не розчавила зятю ногу, а по дорозі в село примудрилася ще раз злетіти з причепа, незважаючи на те що всі стовбури міцно закріпили мотузками.
На наступний день рубали дрова — і модрина знову ніяк не хотіла здаватися без бою. Як тільки один з онуків вдарив по ній сокирою, той відлетів назад і довбнею стукнув підлітка по лобі. Дід же вгледів у непокірне дереві особистого ворога і, розгнівавшись, наказав розібратися з ним в першу чергу. Цілий день «сімейна бригада» пихкаючи пиляла і колола модрину, поки нарешті не розправилася з нею.
Дід особисто схопив оберемок одержані дров і кинув її в піч. Дрова, як неважко здогадатися, відмовилися горіти — і тоді старий облив поліна бензином. Дивлячись, як у печі займається полум’я, він витер чоло і переможно посміхнувся: мовляв, не на того напала, проклята деревинка. Однак радість була недовгою…
Чортівня в будинку
Увечері того ж дня сім’я сиділа за вечерею. Несподівано дружина молодшого сина закричала, що хтось вдарив її по обличчю. Всі здивовано перезирнулися, і тут хтось невидимий справді заходився робити жінці ляпаса. Голова її безпорадно моталася з боку в бік, а щоки і лоб одразу почервоніли. Дід спробував захистити невістку, прикривши її обличчя руками, — і тоді незримий агресор накинувся на нього.
Але якщо свою першу жертву він пригощав ляпасами, то на діда обрушився з усією силою, взявшись буквально вбивати старого. Дід врятувався тим, що втік з дому, — і тоді невидимий мучитель знову взявся за його невістку. Весь вечір він знущався над нещасною, а вночі забрався до неї в ліжко і, навалившись всім вагою, став душити. Решта нічого не могли вдіяти: при будь-якій спробі допомогти жінці истязатель переключався на її захисників. Чоловіки намагалися якимось чином зловити або поранити жахливу потвору, але їх руки відчували лише порожнечу…
Зрозумівши, що злощасна модрина приховувала в собі щось надприродне, дід кинувся до місцевого священика. Але варто було того увійти в будинок, як распоясавшаяся нечисть зірвала з ланцюгів кадило, розбила посудину зі святою водою, зняла з батюшкиной шиї хрест і шпурнула його в кут. Самого божого слугу вона почала шмагати по щоках, і той, до смерті переляканий, ледве забрав ноги…
Життя якутській сім’ї перетворилася в суцільне пекло. При світлі дня зла сила давала про себе знати дрібними капостями: то чашки поб’є, то коров’ячим гноєм «здобрить» відро молока… З настанням темряви починалося щось неймовірне. «Полтергейст» по-звірячому бив свою улюблену жертву, тягав її за одяг і тиснув ночами. Щоразу з настанням сутінків бідна жінка починала гірко ридати, очікуючи чергового катування. Вона вже хотіла руки на себе накласти, але свекор пообіцяв у що б то не стало звільнити будинок від страшної нечисті.
Звернення до шаманові
Сім’я хоч і була православною, але тепер зневірений старий прямо вирушив до шаманові. Той одразу зрозумів, що з поселилася в будинку злом йому не впоратися, і відмовився приходити. Чаклун визначив, що в модрині мешкав абасы (злий дух), якого старий позбавив притулку і тим самим накликав біду на свою сім’ю.
Шаман порадив взяти залишилися модринові дрова і відвезти їх назад, поклавши на те місце, де росло дерево. Чоловіки так і вчинили, але це, на жаль, не допомогло. Мабуть, духу сподобалося жити в селі і знущатися над людьми. Цілий місяць родина намагалася прогнати його молитвами, вугільними колами на підлозі та іншими засобами. Після кожної спроби витурити його абасы приймався изгаляться над своєю жертвою з потрійною силою. Від усього цього жінка почала на очах сохнути і втратила розум: марила, що їй вже за душі домагання злого духа.
Дізнавшись про це, шаман запропонував радикальний спосіб вирішити проблему – назавжди забрати нещасну подалі від села. По-перше, абасы навряд чи потащится слідом за нею, а по-друге, він покине будинок старого, якщо там не буде його невістки. Жінку відправили до родичів в інше село, а вона, сидячи в машині, все дивилася назад і голосила: «Бідний мій абасы біжить за нами, відпустіть мене до нього!.. Бідний мій абасы не встигає за нами, їдьте поспішай!.. Бідний мій абасы не зміг наздогнати нас і плаче у берези!..»
Після цього вона раптом різко прийшла в себе, від колишньої божевілля не залишилося і сліду. Чи варто говорити, що повертатися у дім свекра жінка не стала. Шлюб «улюблениці абасы», ясна річ, розпався, але багато хто вважає, що це була не занадто висока плата за позбавлення від злісної нечисті. Що стосується самого духа, то він, як і передбачав шаман, дійсно покинув будинок і залишив його численних мешканців у спокої…
Теги:
Якутія