Ставлення до майбутнього і людської долі у якутів глибоко фаталистичное. Згідно з місцевими віруваннями, планида кожного ще до його народження записується в спеціальну книгу одним з верховних якутських божеств – Чынгыс Хааном. Тому віра в пророцтва, різні ворожіння і віщі сни аж ніяк не суперечить корінний релігії якутів: раз майбутнє повністю зумовлено, значить, у нього можна заглянути. (esoreiter.ru)
Вважається, що на небесах людині можуть дарувати «повний» або «неповний» долю. Того, кого нагородили «повної» долею, не страшні ніякі напасті і негаразди: він може вести самий нерозумний спосіб життя, але помре в старості, лежачи в теплому ліжку. А от людина з «неповною» долею ризикує відправитися до праотців в самому розквіті сил і здоров’я, ставши жертвою безглуздого нещасного випадку.
Нижче ми наведемо дві характерні історії про щасливчиків з «повною» долею.
Княжий бастард
Це трапилося в дореволюційні часи в одному з глухих куточків Якутії. Місцевому князьку на старості років набридла його товста, немолода і до того ж безплідна жінка, і він пустився в любовні пригоди. Через деякий час бідна дівчина з числа обслуги народила своєму панові хлопчика.
Радості князя, що давно мріяв про сина, не було меж. Варто сказати, що відношення до незаконнонародженим нащадків знатних осіб було в цих краях куди кращим, ніж, скажімо, в Європі. Князь не тільки не приховував народження бастарда, але і привселюдно заявив що позашлюбний син стане його повноправним спадкоємцем. Мати хлопчика залишилася жити під дахом коханця на привілейованому становищі.
Зрозуміло, що дружина князя була не в захваті від такого повороту подій, але заперечити чоловікові не могла, оскільки жінки в патріархальній Якутії дев’ятнадцятого століття права голосу не мали. Тоді їй прийшло в голову усунути немовляти.
Ображена княгиня вирушила в сусіднє селище, де жив відомий хижий шаман, не гнушавшийся за гідну винагороду виконати роль вбивці. Гостя принесла чаклуна гроші й гостинці та заявила, що бажає позбутися від народженого ублюдка. У ті часи діти досить часто вмирали з природних причин, і це було на руку шаманові: навряд чи хтось запідозрить його в смерть дитини. Чаклун прийняв плату і запевнив замовницю, що докладе всі сили для виконання її прохання.
Не відкладаючи справу на потім, він тим же ввечері почав камлання. Спочатку шаман викликав у свою хатину злих духів, які підпорядковувалися йому. Потім він тупнув ногою об землю (у багатьох балаганах тоді не було підлоги), земля обвалилася — і утворену яму почала заповнювати так звана «мертва» вода чорнильно-чорного кольору. Чаклун узяв шматок берести, вселив у нього дух немовляти і пустив плавати по калюжі.
Після цього шаман і його надприродні помічники почали кидати каміння в імпровізовану човник, щоб потопити її і примусити душу дитини назавжди покинути тіло. При всьому старанні їм ніяк не вдавалося впоратися з цією, на перший погляд, простий завданням. То здригнеться рука у чаклуна, то береста немов сама відвернеться від небезпеки. Навіть парфуми та ті не могли нічого вдіяти. У хід пішли всі камені в окрузі, але шаман так і не домігся бажаного. На світанку «мертва» вода пішла під землю, і ритуал був вимушено завершений.
Коли дружина князя прийшла знову, чаклун повідомив їй, що немовля народилося з «повною» долею, а тому погубити його не представляється можливим. Шаман також застеріг жінку, щоб вона більше не робила подібних спроб, інакше накличе на себе біду.
Тайгова небезпека
В кінці дев’ятнадцятого – початку двадцятого століття Якутія притягувала до себе безліч людей, які бажали стрімко розбагатіти. На золоті копальні в місто Бодайбо з усіх кінців Росії з’їжджалися тисячі романтиків, чесних трудівників і, звичайно ж, авантюристів. Як водиться, в цих місцях розпочався розбій, і багато «щасливчики» втрачали величезні статки ще швидше, ніж заробляли.
Герой нашої історії, молодий старатель з Якутська, в певний момент визнав, що заробив достатньо, і вирішив повернутися додому, до рідні. Зворотна дорога привела його на перевалочний пункт, яких в тайзі було безліч. У такому місці можна було повечеряти, випити і порівняно безпечно переночувати.
От тільки виявилося, що всі кімнати в будинку зайняті і господар може розмістити новоприбулого постояльця тільки в коморі. Той не став коверзувати, закрився зсередини на важкий засув, розташувався на тапчані і незабаром міцно заснув.
І йому приснився страшний сон: ніби лежить він на цій самій дощаній ліжку і не може поворухнутися, а з-під тапчана лунають тихі схлипи, шепіт і метушня. Хлопець із зусиллям повернув голову і побачив у слабкому світлі місяця, лившемся у віконце, як з-під ліжка на колінах виповзла якась гола жінка. Коли вона піднялася на ноги, стало видно, що у нещасної перерізане горло, а з гортані звисає мову. Мертва жінка наблизилася до юнака і поцілувала його в губи таким крижаним поцілунком, що він у ту ж мить прокинувся в холодному поту.
Щоб трохи заспокоїтися, хлопець запалив ліхтар і хотів було вийти у двір покурити. Відсунув засув на дверях, і той раптом упав на підлогу. «Обманка!» — зрозумів постоялець, а в наступну секунду виявив, що комору замкнений зовні. Хлопець кинувся до топчану і зрушив його в бік – під ліжком виявилася ретельно замаскована двері в підпідлогу. Відкривши її, молодий якут з жахом побачив внизу цілу гору трупів, яку вінчала тіло жінки з перерізаним горлом.
Хлопець відсахнувся від ями і загасив ліхтар. Тепер все стало ясно: власник перевалочного пункту, виходить, розбоєм промишляє. Він вбиває своїх постояльців і скидає їх в крижаній льох, де завдяки вічній мерзлоті тіла не розкладаються.
Між тим з двору почулися тихі голоси. Закривши підлогу, хлопець поставив тапчан на місце і накидав під ковдру одягу, щоб у темряві цей оберемок прийняли за сплячої людини. Озброївшись фальшивим засувом, він завмер біля дверей. Незабаром вона тихо відчинилися, і в комору зайшли двоє – підкралися до ліжка і кілька разів ударили по ковдрі ножем.
Не роздумуючи більше ні про що, юнак кинувся у двір, де господар в компанії ще одного бандита чекав своїх спільників. Звезданув сторопілого ватажка важкої засувкою по голові, хлопець кинувся геть від страшного місця. Решта троє розбійників кинулися за ним.
Погоня тривала довго, і молодий старатель, вибиваючись із сил, став вже подумки прощатися з життям. Він вважав себе добрим бігуном, але зловмисники, здається, не поступалися і навіть перевершували його у витривалості. Дистанція між ним і його переслідувачами невблаганно скорочувалась…
Несподівано попереду показався глибокий яр шириною в кілька метрів. Вирішивши, що краще загинути, впавши з висоти, ніж бути зарезанным, хлопець розігнався і зробив величезний стрибок. Він мало не зірвався з протилежного краю, але все ж зумів втримати рівновагу. А один з бандитів, який побажав повторити цей трюк, впав у яр і розбився. Двоє інших не захотіли ризикувати і припинили погоню. «Пощастило тобі, тварюка! Напевно, доля у тебе «повна»!» — крикнув навздогін відбулася жертві хтось з них.
А наш герой, відбігши на безпечну відстань і віддихавшись, несподівано зрозумів, що весь цей час на ньому був важкий рюкзак з здобутим багатством. Ось так молодий якутська хлопець, якого вищі сили нагородили «повної» долею, зберіг не тільки своє життя, але і гроші, зароблені чесною працею.
Теги:
Якутія