Нещодавно ми познайомили користувачів нашого ресурсу з однієї з багатьох загадкових сторінок з історії Санкт-Петербурга, а саме – пророцтвами, які були пов’язані з будівництвом Ісаакіївського собору, сповнившись з містичною точністю. Давайте продовжимо знайомство з цими історичними таємницями Північної столиці Росії. (esoreiter.ru)
До речі, будівництвом Ісаакія керував архітектор французького походження Огюст Монферан, може, тому у деяких читачів навіть виник сумнів, а будував він цей храм у Петербурзі?
Наприклад, автор одного з коментарів до тієї статті, доводить, що Монферан лише реставрував Ісаакіївський собор (реставрував півстоліття?), хоча не наводить жодного доказу свого твердження. Тим не менш, побічно в це можна повірити, якщо взяти до уваги, що той же французький архітектор нібито поставив у столиці Росії ще й дивовижну Олександрівську колону. Дивовижну, бо спорудити таке не під силу навіть сучасним будівельникам і камнерезам (колона виточена з граніту-моноліту, про це докладніше нижче), спираючись на саму передову техніку. А в першій половині XIX століття як це зуміли зробити. Можливо, Монферан був чарівником або інопланетянином?..
Загадки будівництва Олександрівської колони
Олександрівська колона Петербурга входить в число загадкових артефактів, пояснити походження (поява в нашому світі) яких з точки зору сучасної науки дуже важко, і тому вона чудово вписується в утвердження конспірологів, що «з офіційною історією щось не так»:
- по-перше, дивує, що государ Микола Перший доручає цей проект – зведення на Палацовій площі гранітної колони на честь перемоги над Наполеоном Бонапартом — французу Монферану. Це все одно, що Сталін попросив би після ВВВ побудувати подібний монумент на честь перемоги над фашистською Німеччиною — німцеві. Дивно, звичайно, але хто їх знає цих російських царів з їх примхами, коли вони та все їхнє оточення поголовно говорило тоді французькою мовою;
- по-друге, вражає сам розмах будівництва цієї колони, вірніше сказати – фантастичність всіх, без виключення, ланок її появи.
Для початку погодимося, що Огюст Монферан дійсно, як це і описує він сам же в двох альбомів, випущених у Франції в 1832 і 1836 роках (інших достовірних джерел просто немає), підшукав для колони шматок скелі в Пютерлакской каменоломні близько Виборга. З неї і була (невідомо яким чином) вирізана і відполірована колона, діаметром три з половиною метри (вгорі трохи менше), заввишки майже 26 метрів і вагою в 600 тонн. Як прикидають сучасні фахівці, «камінчик», з якого вручну (без верстата) зробили цей шедевр в той час каменерізи, повинен важити не менше 1600 тонн. До відома, самий потужний самохідний кран у світі може лише злегка підняти 1200 тонн.
А тут – откололи від скелі 1600 тонн, перемістили, обробили (схоже, що на фантастичному токарному верстаті), потім колону в 600 тонн знову-таки ручками повантажили на барку (що ця казкова така посудина для того часу?), яка і доставила майбутній шедевр Палацової площі в Петербург. Тут її знову-таки руками розвантажили і перемістили на саму площу (з допомогою, як пише французький архітектор, мотузок, колод і могутньої сили кріпаків Росії). Все це наочно показано в його (нібито) двох альбомах (дивіться фото).
Йдемо далі. У виритий на Палацовій площі котлован вбивається 1250 соснових шестиметрових паль (один до одного), потім заливається вода, і за рівнем її основа рівненько вирівнюється (палі обрізаються – теж питання з області чудес: як?), на нього вкладається гранітний моноліт в 400 тонн, привезений з тієї ж виробітку (в загадкове для Росії час, виявляється, обробляти і возити такі маси граніту – дрібниці).
Залишилося, як кажуть, поставити колону. У журналах Монферана можна побачити вельми дивну споруду, з допомогою якого 2400 солдатів за дві години встановили найбільший монумент в історії Російської держави. Через два роки, після деякої доробки шедевра під керівництвом того ж француза, 11 вересня (30 серпня за старим стилем) 1934 року на Палацовій площі Санкт-Петербурга відбулося грандіозне урочисте відкриття цього пам’ятника героїзму російського народу.
Дещо суперечливою всьому цьому фантастичному будівництва здається невелика акварель художника Р. Гагаріна «Олександрівська колона в лісах», написана в 1932-33 роках (дивіться фото нижче), тобто як раз в той час, коли це шедевр «доопрацьовувався»:
- з одного боку, незрозуміло, чому всемогутньому Монферану не поставити і верхню частину з гранітного моноліту (а вона, на відміну від цельногранитной колони, дійсно зроблена з цегли);
- з іншого боку, ліси на акварелі Гагаріна демонструють, як доводять фахівці, не будівництво, а швидше – реставрацію пам’ятника, доопрацювання його (згадаймо, що Монферан і Ісаакіївський собор нібито лише реставрував, але ніяк не будував).
Історичні загадки, які оточують нас скрізь і всюди
Олександрівська колона на Палацовій площі Петербурга – одна з багатьох і багатьох подібних загадок історії. Колись ми писали на нашому сайті про не менш загадковою Великий Коливанської вазі, виконаної в XIX столітті з цільного шматка яшми і зберігається зараз в музеї Ермітажі. Сучасні каменерізи також не в силах створити що-небудь подібне, навіть у значно менших розмірах. Як же люди століття, а інколи й тисячоліття, тому примудрялися створювати і будувати те, що ми, з нашою потужною технікою і сучасними технологіями не можемо повторити?
То з часом людство втрачає секрети якогось просто казкового майстерності, а потім в подиві чеше ріпу, то в історії, яку нам подає офіційна наука, не все достовірно. Як переконують дослідження незалежних істориків, брехливої виявляється саме історія. Наприклад, історія тієї ж Русі (Тартарии) – це просто художня література якась, придумана для того, щоб переконати світ, що росіяни – дикуни, неповноцінні люди, в той час як цивілізована Європа…
Виникає питання: як же таке можливо? А все дуже просто – історія в усі часи писалася і листувалася з правителями, сильними світу цього на догоду правлячих класів, кланів, «великих історичних завдань», а тому немає більш брехливої, ніж ця наука, яка мало відрізняється від белетристики. Щоб переконатися в цьому, не треба навіть далеко ходити, достатньо подивитися, як сучасні правителі України переписують історію своєї країни. І так було завжди…
А тому виникають такі дивні прогалини, коли не зрозуміло, яким чином будувалися Єгипетські піраміди? Да ладно піраміди, яким кілька тисячоліть, ким, коли і яким чином була побудована Олександрівська колона Петербурга – і то велика загадка…
Пропонуємо вам подивитися також невеликий документальний фільм, де ви знайдете думка про Олександрівському стовпі незалежного історика і письменника Георгія Сидорова, який бачить у ньому щось фантастичне, зроблене куди раніше, можливо, десятки тисячоліть тому. Справа в тому, що навіть сьогодні немає технології створення такої досконалої по обробці величезної гранітної колони, не кажучи вже про початок XIX століття.
На думку вченого, її просто пристосували для Олександрівського стовпа, а тому Монферан не будував цей монумент, а саме пристосовував щось більш древнє для нього, а вже як все це вийшло потім в історії в те, що ми знаємо з вами – мабуть, так і залишиться вічною загадкою для всіх наступних поколінь. Якщо, звичайно, люди не винайдуть машину часу і не навчаться подорожувати в минуле. Хоча б для того, щоб знати справжню історію свого суспільства…
Теги:
Піраміди
Росія