Письменники – народ особливий. Кажуть, що найбільш талановиті з них, наприклад Бальзак, буквально спілкувався з героями своїх майбутніх книг, навіть сперечався і сварився з ними, а ті, природно, підказували йому, як повинні розгортатися події в тому чи іншому романі. (esoreiter.ru)
Крім того, з письменниками вічно відбуваються якісь загадкові події. Так, ми вже розповідали про дитячих письменників з Севастополя подружжя Варгиных, які видавши книгу, зіткнулися з тим, що одна з мешканок міста-героя читала її, ще будучи школяркою, тобто за десять років до того, як казка була написана.
А ось що відбулося в 1920 році з Енн Перріш – американською письменницею, яка, потрапивши в Париж, в одному з букіністичних магазинів раптом побачила книжку під назвою «Джек Фрост», яку вона просто обожнювала в дитинстві. Ясна річ, що Енн тут же купує книгу, а повернувшись в Америку, показує її чоловіка і розповідає, як у далекому дитинстві зачитувалася цими розповідями. Чоловік бере книгу, відкриває її і раптом виявляє на титульному аркуші підпис, яку Енн залишила ще дитячим почерком. Тобто ця була саме та книга, про яку так захоплено казала його дружина.
Але як «Джек Фрост», написаний англійською мовою, опинився у Франції, тобто на іншому материку і не в англомовній країні? І потім, як стверджувала Енн Перріш, вона зовсім випадково зайшла в один з букіністичних магазинчиків, без всякої надії щось знайти там для себе, і більше ні в один не заходила. Що її підштовхнула зайти саме в цей магазин, невже «покликала» сама книга, «живий» напис на ній, колись зроблений її дитячою рукою?..