Підприємець зі штату Меріленд (США) вирішив вивчити заплутану природу зазначеного терміну придатності харчових продуктів та для цього цілий рік харчувався простроченої їжею. (esoreiter.ru)
Така ідея прийшла в голову Скотту Нешу чисто випадково. Його незвичайний експеримент почався три роки тому, коли чоловік з’їв йогурт, який був на шість місяців «старше» свого терміну придатності. Якось навесні Неш забув йогурт в холодильнику свого старого будинку у Вірджинії і виявив його, щойно повернувшись туди восени. До того часу минуло вже, як мінімум, півроку після закінчення терміну придатності продукту, але це не завадило чоловікові (ніскільки чомусь не злякало) змішати йогурт зі своїм смузі і випити. Нічого незвичайного або поганого на смак він не відчув, так і зі здоров’ям не виникло ані найменших проблем. Це і змусило Скотта задуматися про те, як компанії-виробники використовують термін придатності продуктів в своїх інтересах, і чи варто довіряти даті, проставленою на упаковці.
Вони дуже розпливчасті, ці терміни придатності, каже Неш. Тому система датування продуктів харчування повинна бути переглянута, не кажучи вже про те, що є продукти, наприклад сіль, яким термін придатності взагалі не потрібен.
Протягом річного експерименту Скотт Неш і члени його сім’ї вживали йогурти, «застарілі» на сім, вісім або навіть дев’ять місяців, м’ясо, яке «залежалося» на кілька тижнів після закінчення терміну придатності, і так далі. Одного разу Скотт навіть використовував вершкове масло, яке пристойно цвіле після того, як його залишили в холодильнику на кілька місяців. Глава сімейства просто зіскоблили цвіль і вжив масло для приготування їжі. І знову ні в кого жодної ознаки отруєння!..
Неш визнає, що деякі продукти псуються і їх треба викидати, проте дивитися слід, знову-таки, не на термін придатності. Якщо їжа виглядає неприродно, погано пахне чи має неприємний смак, ви, зрозуміло, не повинні вживати її. Є ще такий унікальний інструмент, як інтуїція, але мало хто звик їй довіряти. Більшість же людей страждають від того, що Неш називає «нав’язливою тривожністю споживачів», яка буквально зачаровує їх, змушуючи викидати (знищувати) цілком хороші продукти на смітник – і тільки за несплату терміну придатності. Велика частина їжі у розвинутих країнах викидається саме з цієї причини.
Скотт також повідомляє читачів свого блогу про «плановому старіння», тобто спеціальної стратегії, яку корпорації використовують, щоб спонукати споживачів викидати хороші продукти і купувати все нові і нові.
Ця практика настільки вийшла з-під контролю будь-яких перевіряючих органів, що змушує мене засумніватися в чесності виробників, нарікає Неш. До речі, те ж стосується і непродовольчих товарів народного споживання, які штучно «старять», щоб вони виходили з ладу як можна швидше. Коли ми викидаємо такі речі, корпорації отримують додатковий прибуток.
Цікаво, що FDA, незалежні експерти та індустрія виробництва продуктів в цілому згодні з тим, що грамотний і об’єктивний підхід до справи допоможе скоротити кількість харчових відходів, але в даний час в США немає федерального закону, що регулює терміни придатності, тому виробники продуктів можуть писати на них все, що хочуть. Приблизно така ж картина спостерігається і в інших високорозвинених країнах світу.
А в цей час десятки мільйонів людей на нашій планеті помирають від голоду, і більшість з них — діти. Не парадоксально все це?..