Світовий океан займає, як відомо, майже 70 відсотків території нашої планети. Але вдумайтеся: мова йде тільки про площі, між тим це колосальне водний простір, товща якого в Маріанській западині сягає 11 тисяч метрів, наскрізь пронизує життя. І про цьому житті ми знаємо дуже мало, оскільки наука — більше чи менше — вивчила мешканців поверхневого шару. А що відбувається на «нижніх поверхах», скажімо, на глибині трьох, чотирьох, п’яти кілометрів, не кажучи вже про бездонність морських безоднях?.. (esoreiter.ru)
Нам здається, що на величезній глибині, приміром, у тій же Маріанській западині, взагалі не може бути ніякого життя. Вчені думали так само – до тих пір, поки в шістдесятих роках минулого століття не зробили перші спроби проникнути в цю похмуру безодню.
Що продемонстрував батискаф «Трієст»
У 1960 році глибоководний батискаф «Трієст», сконструйований Огюстом Пиккаром, який НАСА купило у швейцарських учених, зміг спуститися на дно Маріанської западини.
Дослідники мало що отримали тоді, оскільки камери фіксували лише дивні тіні, що скупчилися біля батискафа. Однак, перебуваючи на науковому судні «Гломар Челленджер», вчені раптом зафіксували звук, що нагадує скрегіт пилки по металу. Було вирішено терміново підняти «Трієст» на поверхню океану. Цей «строковий» підйом тривав майже вісім годин, і в кінці нього дослідників чекав справжній шок: всі камери підводного апарату були розбиті, а сталеві підйомні троси наполовину перепилены. Хто це створив, невідомо й досі, але вже точно не риби…
Загадкові істоти пекельних глибин
Наступні занурення в Маріанську западину були не такі драматичні, проте вчені знову зіткнулися з фактом, що на фантастичній глибині протікає життя якихось невідомих науці морських істот. Так, автоматичний зонд Nereus зробив безліч фото — і відеоматеріалів, закарбувавши живуть тут дивних створінь, скажімо, величезних, позбавлених рота черв’яків, неймовірного розміру восьминогів і морських зірок, не кажучи про ще більш зловісних, ні на що не схожих істот.
Одним з найцікавіших відкриттів останніх років стали глибоководні рачки Маріанської западини, які, як виявилося, буквально просочені токсинами, а деякі навіть випромінюють радіацію. Але звідки вона на такий немислимою глибині? І так — у всьому: чим більше вчені проникали в океанічну безодню, тим більше запитань у них з’являлося. А ось з відповідями на них справа йде набагато гірше.
Так, поринаючи у Маріанський жолоб на батискафі «Хайфіш», німецькі учені вже на глибині 7 кілометрів, піддалися нападу справжніх драконів (принаймні, ці істоти дуже нагадували їх зовні і вели себе досить агресивно). І тільки завдяки сильному розряду струму, пущеному за спеціальною дузі, опоясывавшей батискаф, дослідникам вдалося відлякати страшних гостей. Чи Не ці монстри в свій час пиляли сталеві троси «Трієста»? У будь-якому випадку, пам’ятаючи про те, давньому вже пригоді, нинішні дослідники глибин намагаються бути готовими до будь-яких несподіванок.
Однак можна все передбачити і прорахувати з урахуванням того, що Маріанська западина досі залишається для науки таємницею за сімома печатками? Поки людина просто не в змозі організувати ретельне і всебічне дослідження цієї безмежної глибини, і навіть те, що йому сьогодні доступно, здається якимось дивом. Час же справжніх чудес, як видно, ще попереду…