Рано чи пізно людство обов’язково приступить до освоєння Місяця. Ось тільки є підозра, що висадилися на супутник Землі колонізатори виявлять, що місце вже зайняте. (esoreiter.ru)
Ця дивна Місяць
Про те, що з Місяцем не все гладко, люди помічали ще з давніх часів. У 1587 році астроном Тихо Бразі писав про появу величезної зірки на місячній поверхні. Англієць едмунд Галлей в 1715 році спостерігав на Місяці численні осередки світіння. У 1787 році англійський астроном і геофізик Вільям Хершель зазначив на Місяці три стаціонарні джерела світла. У вересні 1820 року відразу декілька астрономів Європи зафіксували переміщення «військовим строєм» по поверхні супутника світних об’єктів.
Неодноразово астрономи XVIII і XIX століть фіксували рухаються по місячному диску світяться об’єкти, і випускають сині, червоні та білі промені «зірки», що літали навколо супутника Землі. Не дивно, що багато астрономи були переконані в заселеності Місяця.
У XX столітті в міру розвитку техніки загадок стало тільки додаватися. У 1912 році англійський тижневик «Популярна астрономія» повідомив про виявлення на Місяці об’єкта 100Х400 км. протягом декількох років астрономи сперечалися про його походження, поки той дивним чином не зник.
У 1920 році шотландський вчений Дункан Лунан виявив обертається навколо Місяця супутник, що випускає впорядковані радіосигнали. Джерело вів радіопередачі» до 1940 року. У 1955 році радянський астроном Єременко спостерігав посадку на місячній поверхні невідомого об’єкта.
Вчені сподівалися, що відправляються космічні зонди допоможуть розібратися в усіх цих дивацтва, але замість розгадок на їх голови обрушився просто вал знімків пірамід, обелісків, об’єктів, що нагадують будівлі і руїни споруд і т. д. і т. п.
У 1968 році НАСА випустив каталог, зібрав опису понад 600 аномалій на поверхні Місяця, які наука пояснити не в змозі: рухомі світяться об’єкти, траншеї, удлиняющиеся зі швидкістю до 6км/год, раптово з’являються і зникають кратери, райдужні тумани і навіть щось схоже на механізми.
У 1969 році американці висадилися на Місяць. Якщо в самому факті польоту «Аполлона-11» і його посадці сумнівів немає (за цим стежили всі астрономічні обсерваторії світу), то з приводу достовірності фільму, привезеного астронавтами, списи ламають досі. Якщо фільм – містифікація, то де ж справжні кадри? Що побачили американці на Місяці?
В інтернеті можна знайти десятки фотографій, приписуваних місії «Аполлон», просто приголомшливих уяву. Переважна більшість з них – фотомонтаж. Але на думку деяких уфологів цей вал низькопробного фотошопу організований навмисне, що б приховати у своїй масі дійсно унікальні кадри, невідомими шляхами витягнуті з секретних архівів НАСА.
Місяць з сюрпризом
Припущення, що Місяць давно обжита інопланетянами зовсім не абсурдно. Знайшовши населену планету, прибульці не втручаються в наше життя тисячоліття, обмежуючись наглядом. Місяць для цих цілей як база – просто ідеальне місце. Тут можна обладнати космопорт, склади, проводити ремонт і поточне обслуговування кораблів, побудувати дослідний центр, можна використовувати Місяць як сировинну базу. Більш того, цілком можливо, що і сама Місяць є штучно створеним об’єктом. Підстави для такого припущення є.
Координати орбіти по відношенню до Землі вивірені з математичною точністю. Найменше відхилення в ту або іншу сторону – і супутник неминуче впав би на Землю або полетів би в космос. Вік деяких місячних матерій вчені визначають 5,3 млрд. років, а вік пилу, що покриває супутник – 7,3 млрд. років. Тобто вони старше Землі, якої «всього» 4,54 млрд. років. Якщо допустити, що інопланетяни притягли свою «базу» сюди звідкись здалеку і «повісив» її на навколоземній орбіті, то все стає на свої місця.
У 1969 році американці, викинувши на поверхню супутника відпрацьований модуль, спровокували лунотрясение. Обробивши отриману в ході експерименту інформацію, вчені прийшли до висновку, що ядро Місяця швидше за все відсутня зовсім. Це підтверджують і дані про надзвичайно низької щільності Місяця — 3,34 г/куб. см. (Земля – 5,54). Це цілком нормальний показник для пустотілого об’єкта. Встановлено також, що супутник має внутрішню металеву оболонку товщиною 70 км, складається з нікелю, заліза, вольфраму, берилію та ін. елементів. Все це ніяк не відповідає статусу природного супутника.
Космічні програми Росії, США і Китаю передбачають створення постійних станцій на Місяці до 2030 року. Ймовірність, що людина виявиться там не першим розумним істотою, набагато вище 50%. До добра чи буде майбутня зустріч?
Автор Klim Podkova
Теги:
Місяць