Як відомо, «жовта преса» з’явилася в Сполучених Штатах Америки, а саме – в Нью-Йорку, де в кінці XIX століття видавалася газета «The World», яка прославилася сатиричними, найчастіше надуманими і скандальними публікаціями. Їх супроводжували ілюстрації, зображували малюка в жовтій сорочці. Вже незабаром читачі стали називати «жовтою пресою» будь-яку статтю або замітку, засновану на плітки і чутки. (esoreiter.ru)
У Росії на рубежі XIX – XX століть був свій видавець «жовтої преси» — Микола Пастухів, який, мабуть, навіть не здогадувався про «відтінку» випускається їм «Московського листка». Заслугою і одночасно недоліком пана Пастухова була його орієнтація на смаки й інтереси самого масового читача, а зовсім не «газетного інтелектуала». «Листок» з задоволенням читали в Москві і за її межами: кучера і пралі, дрібні торговці і ремісники, студенти, чиновники нижчих класів — одним словом всі, хто ставився до «непривілейованим станам» царської Росії.
Газету Пастухова лаяли на чому світ стоїть і, тим не менш, читали – майже всі. За спогадами сучасників, навіть знатні московські дворяни посилали своїх слуг, щоб ті таємно доставляли їм «непристойну і низькопробну» пресу.
Завдяки такій популярності свого дітища Микола Пастухів, який починав справу з нуля, вже незабаром відкрив власну друкарню і через недовгий час став мільйонером. До речі, не всі в «Листку» було настільки низкопробно і скандально, там друкувались і такі відомі сьогодні російські письменники, як Антон Чехов, Володимир Гіляровський, Олексій О.плещеєв і багато інших.
У дев’яностих роках XIX століття Пастухів робить свій «Листок» суперпопулярним, для цього він навіть містить власних кореспондентів за кордоном, завдяки чому в газеті з’являється рубрика «Закордонні новини». Все це дозволило довести тираж до 30 тисяч примірників (по тим часам рекордна цифра для російських газет). І хоча багато хто як і раніше називали це видання «Корчемних листком» (у Москві його отримували практично всі шинки та корчми), Пастухів міг пишатися настільки значним успіхом. Більш того, багато аналітиків того часу вважали, що його газета долучила до читання преси навіть самих малограмотних людей, а деякі і зовсім навчилися читати завдяки Листком».
Микола Пастухів помер в 1911 році у віці вісімдесяти років. Після його смерті газета видавалася аж до 1918 року, коли у редакції почалися серйозні проблеми з новою владою. А тому в березні того року вийшов останній номер «Листка» і російська «жовта преса» практично припинила своє існування… щоб в дев’яностих роках XX століття відродитися і розквітнути воістину махровим кольором. Втім, це вже інша історія…