Коли я читаю про подібних відкриттях і винаходах, то в першу чергу захоплююся, а в другу… Але про це в кінці статті, а поки давайте, як кажуть у нас в Росії, ближче до тіла (хоча, напевно, ближче до теми). (esoreiter.ru)
Отже, група німецьких дослідників Саарландского університету (Saarland University) створила незвичайну систему нагрівання-охолодження, яка будучи використаною в холодильних установках, може, як мінімум, бути в три рази ефективніше сучасних подібних пристроїв, не кажучи вже про інших її достоїнства.
Якщо говорити дещо спрощеним мовою, то суть цього хладогенератора полягає в обертовому циліндрі, на який намотані нитиноловая дріт, яка в одну сторону обертання розтягується, а в іншу — стискається. Нитинол (унікальний сплав) здатний при розширенні поглинати тепло, а при поверненні у вихідне положення – віддавати. Як показали досліди, перепад температур в цьому випадку може досягати, навіть у мінімальному значенні, 20 градусів.
Ось що про це говорить один із співавторів цього винаходу професор Штефан Зеелеке:
Нам вдалося розрахувати діаметр і розміри нитиноловой дроту, швидкість руху барабана, параметри повітряних потоків від вентилятора і так далі, у результаті чого ми досягли не тільки вражаючого перепаду температур в 20 градусів за Цельсієм, але і потужності системи в 30 разів перевищує зусилля, необхідні на роботу даної установки. Це втричі ефективніше сучасного холодильника. Але в принципі, в подальшому при створенні промислових агрегатів подібного типу показники можуть бути поліпшені у кілька разів. До того ж такий холодильник не споживає токсичні речовини (екологічний), не вимагає герметичних труб, теплообмінників та інших проміжних ланок.
Виникає лише одне дуже важливе питання: якщо нитиноловая дріт буде постійно розширюватися і знову стискатися, наскільки її вистачить? Але виявляється, цей сплав відрізняється від багатьох інших своєю фантастичною втомної стійкістю, чому нитинол, наприклад, використовують в артеріальних стентах, що дозволяє нескінченно довго такого імпланти стискатися, скручуватися, розтягуватися і так далі разом з кровоносними посудиною при русі тіла людини. До того ж цей метал порівняно дешевий, що разом з незліченними циклами розширення-стиснення робить його оптимальним для розглянутої системи охолодження.
Чудово, чи не правда? І ось у другу чергу я завжди дивуюся, чому подібні винаходи, іноді навіть наробили чимало галасу в ЗМІ та Інтернеті, потім просто зникають з поля зору журналістів, учених, та і взагалі? Дивно…
З цього приводу лише додам (може, хоча б ця інформація послужить деяким поясненням), що термін «холодильник» був придуманий в 1800 році відомим ірландським поетом Томасом Муром, який запропонував крижаний ящик обкласти кролячим хутром, тим самим ізолювати його від зовнішнього простору. А справжню холодильну машину, що працює на принципі пара-стиснення, створив у 1805 році американець Олівер Еванс. Самий перший холодильник з використанням компресора (саме так працює сучасний агрегат) запропонував суспільству в 1841 році лікар США Джон Горрі. Але до масового виробництва і використання холодильників потрібен ще цілий вік…