Цю історію розповів московський ріелтор-одинак Віктор П. Багаторічна практика по здачі квартир зробила його свідком дивних, просто-таки містичних подій. (esoreiter.ru)
«За десятиліття роботи ріелтором я неодноразово мав справу з «нехорошими» квартирами, які нерідко були порожні місяцями. Можливо, ви думаєте, що таких в Москві мало, але можу вас запевнити: насправді їх дуже багато. Приміром, в одній квартирі двоє мешканців покінчили життя самогубством; після цього там довго ніхто не міг і не хотів жити.
Або ось ще приклад – однокімнатна квартира по сусідству з бабулькою. Всі, хто б не вселявся туди, з’їжджали потім, скаржачись на погане самопочуття і загальне погіршення здоров’я, слабкість, недосипання. Старенька сусідка ж, навпаки, розквітала з кожним новим мешканцем. Зрештою вся сходова клітка спорожніла, і бабулька, залишившись на самоті, переселилася незабаром на той світ. Може, це, звичайно, і збіг, а може, й ні. Проте був у мене в практиці зовсім вже жахливий випадок.
…Зателефонувала дівчина назвалася Антоніною і сказала, що шукає квартиру. Разом з нею ми об’їхали не менше десятка адрес. Я відразу звернув увагу на дивну поведінку Антоніни. Її не цікавили ні кількість кімнат, ні ремонт, ані вигляд, що відкривається з вікон. Дівчина поволі проходив по квартирі і ніби принюхувалася до чогось, а потім говорила «ні».
Втомившись від цього, незрозумілого мені, перебору і розізлившись на Антоніну, я навмисно привіз її в «негарну квартиру. Мешканці ніколи не затримувалися тут надовго: нарікали на скрегіт, скрип і кроки по ночах. Останніх і зовсім як вітром здуло, тому що телевізор у них включався сам собою і так само самостійно вимикалося світло, відкривалися і закривалися кухонні шафи… І ось ця квартира з чортівнею Антоніні раптом сподобалася, туди моя клієнтка і заселилася.
Господиня квартири тільки через два дні підписала відповідний договір, віддавши мені при цьому другий комплект ключів. В цей день я якраз проїжджав мимо загадкового притулку Антоніни і вирішив віддати їй і те, і інше.
Двері мені ніхто не відкрив, і я вирішив скористатися чужими ключами. Думав, залишу все в передпокої і піду, а Антоніна зрозуміє і не образиться.
Московські ріелтор стає учасником містичного явища
Опинившись всередині квартири, я відчув якесь дивне занепокоєння, щось не давало мені просто розвернутися і піти. Не розуміючи, навіщо я це роблю, відкрив двері в зал і тут же завмер: величезне вікно закривали щільні штори, в кімнаті було темно. Я зробив кілька кроків і почув якийсь шерех. Поглянувши на нього, я обімлів…
До мене наближалася якась тварюка. Я не міг толком розгледіти її, але вона здалася мені втіленням жаху. І в цю мить з-за дивана выметнулось інша істота і вчепилася в горло монстра. Це істота нагадувала гігантську кішку і в той же час залишалося… (боже мій) Антоніною. Таке іноді буває уві сні: добре знайомий тобі людина виглядає зовсім інакше, але ти добре знаєш, що це саме він.
Втім, тоді все відбувалося наяву і на повному серйозі. Я в жаху задкував до дверей, а Антоніна (у своїй новій іпостасі) не те добивала, не то поїдала мерзенну тварюку… На мене вона ніяк не реагувала.
…Через два місяці Антоніна повернула ключі від квартири, при цьому вона мимохідь кинула, що житло тепер чисте. І дійсно, які вселилися бо туди люди не стикалися більше ні з чим аномальним і спокійно прожили в квартирі кілька років…»