Прийнято вважати, що олово було відомо людству ще в першому тисячолітті до нашої ери. Про його дивовижні властивості у всі часи складалися легенди, пояснити які вчені змогли лише в XX столітті, коли стали використовувати для вивчення властивостей металів рентгенівський аналіз. (esoreiter.ru)
Здавна люди помічали, що вироби з олова, наприклад посуд, на холоді раптом починали «хворіти»: покривалися плямами, а потім і «виразками», які, розростаючись, перетворювали річ в сірий порошок. Якщо «простудившийся» олов’яний предмет прислоняли до «здорового», той теж починав «хворіти». Ось так народилося поняття під назвою «олов’яна чума», від якої інколи страждали не тільки самі речі, але і люди.
Багато пізніше вчені з’ясували, що при температурі нижче 13 градусів за Цельсієм олово з пластичного металу білого кольору поступово перетворюється в «брудний» порошок. Нова його модифікація, про що дослідникам «розповів» рентгенівський аналіз, має кристалічну решітку, в якій атоми пов’язані менш щільно. Чим нижче температура повітря, тим «олов’яна чума» протікає інтенсивніше і швидше, досягаючи максимальної швидкості при 33 градусів морозу.
«Олов’яна чума» і люди
Вважається, що «олов’яна чума» чимало посприяла загибелі британської експедиції «Терра Нова» під керівництвом Роберта Скотта, організованої в 1911-1912 роках до Південного полюса. Просуваючись з антарктичних льодах до своєї мети, полярники залишали склади із запасами продовольства і гасу. На зворотному шляху команда виявила, що ємності з пальним порожні, оскільки вони були запаяні оловом, а його вразило загадкове руйнування. Без гасу ж змучені члени експедиції не могли зігрітися і приготувати собі гарячу їжу…
Ще більше вражає легенда про те, що і армія Наполеона Бонапарта зазнала в Росії повну поразку, тому що на мундирах солдат та офіцерів були олов’яні ґудзики. Звичайно, ця обставина не могло відіграти вирішальну роль у трагедії французів, але відчутно збільшило страждання і втрати наполеонівської армії під час відступу при сильних російських морозів. Цю легенду дуже люблять розповідати в університетах викладачі хімії, хоча у неї, як вважають історики, є чимало слабких місць. Наприклад, незаперечним є факт, що до того часу «олов’яна чума» була добре відома в північних країнах Європи і не врахувати цього великий стратег Наполеон просто не міг. Але, з іншого боку, він багато чого не передбачав, а інакше просто не пішов би на Росію. Так що, як кажуть, диму без вогню не буває.
Останні випадки «олов’яної чуми»
Численні легенди про «підступність» металу підтверджують задокументовані випадки. Так, в кінці XIX століття з Голландії до Москви вирушило кілька вагонів з олов’яними злитками. Але після прибуття в Росію замість брусків білого металу у вагонах виявився лише сірий, ні на що не придатний порошок. Або ще такий факт: на початку XX століття навколо військових складів Санкт-Петербурга розгорівся справжній скандал, коли в ході ревізії з’ясувалося, що на всіх формах і мундирах немає гудзиків. Складських працівників навіть хотіли віддати під суд, але експертиза дивного сірого порошку на одязі підтвердила, що це і є олово, з якого були виготовлені гудзики, – знову попрацювала «олов’яна чума».
Врешті-решт людство впоралося з цим «недугом» металу. Спробуйте сьогодні знайти виріб з чистого олова – у вас нічого не вийде. І навіть олов’яний припій містить домішки інших металів, які легко запобігають цю дивовижну метаморфозу, властиву тільки олову. Найстійкішим сплавом вважається олово, який складається з 93 відсотків олова, 2 відсотків міді та 5 – сурми. З пьютера виготовляють предмети побуту, посуд, прикраси і так далі. І навіть знамениті оскарівські статуетки та «Кубок Америки» відлиті з пьютера і тільки потім покриті сріблом і золотом. Ось так була переможена …… «олов’яна чума»…