Кажуть, що ми часто недооцінюємо древніх, що вони були розумні і кмітливі не менше за нас. А ще ми переоцінюємо древніх. Вони були жорстокі, безжальні, безсердечні, зовсім як ми. Маючи в своєму розпорядженні мечі, луки і списи вони також шукали кошти вбивати людей десятками, сотнями і тисячами. І коли щось знаходили, відчували невимовний захват. (esoreiter.ru)
Грецький вогонь
Ну, хто не чув про це напалм давніх візантійців? Історичні хроніки з жахом і захопленням пишуть про дії грецького вогнемета. Дальність поразки була всього 25-30 метрів, але цього цілком вистачало, щоб сіяти паніку серед солдатів. Особливо сподобався грецький вогонь флотоводцям. «Розпилювач» встановлювали на носі судна і при зближенні «випльовували» порцію палаючої рідини на ворожий корабель.
Як писали сучасники, загасити грецький вогонь було неможливо. Універсальний засіб пожежогасіння вода тут не годилася, грецький вогонь горів навіть на поверхні води. Склад горючої суміші був державною таємницею. Візантійці так посилено її зберігали, що секрет з роками був загублений.
І все ж військові були незадоволені і вимагали від своїх мудреців чогось страшного і більш ефективного. Ті шукали і знаходили.
Хімічна зброя
Афіняни з гнівом писали, що спартанці у війні використовували негідні методи: під стінами загрожених міст палили дерево, просоченої смолою і сіркою, а також гірчицю, екскременти волков та іншу гидоту. Втім, «негідні методи ведення війни» застосовували всі сторони. Прихильниками «хімічної війни» були Ганнібал, Юлій Цезар та Олександр Македонський.
У 20-х роках минулого століття французи спільно з американцями розкопували місто Дура-Европос в Сирії, зруйнований персами. Археологи знайшли облоговий тунель, через який перси мали намір проникнути в місто. Римляни рили контрподкоп – нормальна практика боротьби з тунелями зі сторони противника. І ось два тунелю зустрілися.
В точці рандеву археологи знайшли останки 19 римських центуріонів і одного перського воїна. Невже один хоробрий перс уклав 19 римських солдатів? Один з дослідників зняв зішкріб зі стіни і знайшов у ньому бітум і сірку. Це і допомогло відновити події тієї історичної зустрічі.
Замість того, щоб як прийнято вступити в бій і захопити тунель, перси з допомогою хутра заповнили підземелля газовою сумішшю палаючої смоли і сірки. Звичайно, були ще якісь невідомі нам добавки, від яких 19 солдатів і задихнулися, не встигнувши добігти до виходу. А перс мабуть був тим сміливцем, який підпалював суміш і качав хутра, поки не загинув.
Біологічна зброя
Не гребували в давнину і біологічною зброєю. Ніхто його не забороняв і тому кожен изгалялся як міг. Противники закидали один одного горщиками з отруйними зміями і скорпіонами, римляни катапультували в обложені міста глиняні снаряди з осами та бджолами і бочки з нечистотами. Але все це не тягнуло на зброю масового ураження. Мало, мало вбитих!
Першими, як прийнято вважати додумалися поставити на службу війні бактерії і віруси стародавні хети. У 1335 році до н. е. у фінікійському місті Сіміру спалахнула епідемія. Ослаблений хворобою місто було легко хетами взято. За описами симптомів, вчені зробили припущення, що це була туляремія – небезпечне інфекційне захворювання.
Через кілька років напали вже на хетів. Агресором стало могутнє царство Арцава, про який сьогодні мало хто й чув. Шанси вистояти у хетів були мінімальними, але раптово серед армії загарбників почалася епідемія все тієї ж туляремії. Цікаво, що в обох випадках хвороба іменували «хеттською мором», мабуть підозрюючи, що без хетів тут не обійшлося. Як розумні хетти доставили рознощиків інфекції в обложене місто можна тільки припускати. А ось що стосується другого випадку, таємниці немає.
Відступаючи, хетти залишали десятки заражених туляремією ослів і баранів. Арцавцы з радістю ловили тварин, заганяли їх у свої стада баранів, їли, ослів використовували як в’ючних тварин. Після того як «хетський мор» викосив арцавскую армію, хетти здобули кілька перемог і відстояли свою незалежність.
Застосовували біологічну зброю і згодом. Закинути катапультою в обложене місто труп померлого від чуми або віспи було в нормі речей. Але повсюдної така практика не стала. Віруси і бактерії неможливо було утримати в певних межах. Епідемії ніколи не обмежувалися станом противника і косили людей по обидві сторони фронту.
З 1925 року біологічну зброю заборонено. Але, незважаючи на заборону, багато країн мають його запасами і готові пустити його в хід у будь-який момент — у цьому ми нічим не відрізняємося від наших предків.
Автор Klim Podkova