Найстарішою не припиняє горіти лампі розжарювання Едісона виповнилося 116 років!
Вражаюче, але вона була включена в далекому 1901 році, коли в повітря ще не піднявся перший в історії літак, і з тих пір ніколи не переставала працювати. Ця унікальна американська пам’ятка вже понад століття знаходиться в пожежній частині каліфорнійського міста Лівермора.
Вона, як неважко здогадатися, занесена в Книгу рекордів Гіннеса. Це трапилося в 1972 році, незабаром після того, як місцевий репортер Майк Дунстан дізнався від працівників станції про незвичайному довголіття старої лампи.
У «столітньої лампи», як її прийнято називати в США, є навіть власний офіційний сайт (centennialbulb.org), на головній сторінці якого можна побачити онлайн-трансляцію дивного джерела світла. Встановлена спеціально для цієї мети веб-камера раз на кілька хвилин передає в Інтернет фото лампочки. Щодня сотні цікавих людей відвідують цей ресурс в надії побачити, що «столітня лампа» нарешті-то погасла (навіщо їм це потрібно?), однак цього досі так і не відбулося.
Веб-камеру встановили тут в 2010 році, і з тих пір вона встигла два рази зламатися, а ось дивна лампа непідвладна часу.
Диво-прилад був виготовлений в 1890-ті роки американською компанією «Shelby Electric Company» вручну. Скло для 60-ватної лампочки видули традиційним способом. Її вуглецеву нитка розжарювання, що має товщину в 8 разів більшу порівняно зі спіралями сучасних ламп подібного типу, створили за технологією Томаса Едісона, але під егідою Адольфа Шайї – прямого конкурента Едісона.
Секрет довголіття «столітньої лампи»
Надзвичайно високий ресурс старенької пояснюють тим, що в ті часи виробники працювали на совість і створювали довговічні лампи, тобто вони прагнули до цього, ще не орієнтуючись на витончено-обманні потреби ринку.
Ні для кого не секрет, що сьогодні промисловцями практикується так зване заплановане старіння товару, тобто вони випускають будь-які вироби, в тому числі і лампочки, з завідомо коротким строком служби, щоб ті скоріше виходили з ладу, і покупці бігли в магазини за заміною. До речі, саме лампочки розжарювання стали першим товаром, який почали спеціально робити недостатньо якісними для тривалої експлуатації. З цією метою в свій час виробники ламп розжарювання навіть зібралися на міжнародний консиліум, де домовилися скоротити термін служби лампи Едісона до певного (порівняно з попереднім терміном малого) кількості годин. І тільки СРСР в той час не брав участь у цій угоді століття, чому лампочка Ілліча ще довго була практично неперегораемой (про це ще добре пам’ятає старше покоління, народжене в СРСР).
Таємниця довговічності «столітньої лампи» також полягає в тому, що її ніколи не гасять, тобто цикли виключення-включення просто відсутні. А саме вони, як відомо, найчастіше призводять до перегорання лампочки розжарювання.
І, нарешті, лампа в Лівермора хоч і працювала спочатку із заданою потужністю 60 ват, то сьогодні цей показник становить всього 4 вата, що, погодьтеся, вкрай мало для ефективного освітлення, зате економічно в плані довголіття служби освітлювального приладу.
У 2001 році пожежні урочисто відсвяткували столітній ювілей «маленької гордості Америки». Тоді ж був створений своєрідний «комітет столітньої лампочки», який займається питанням збереження її працездатності на якомога довший термін — будь-якою ціною. Краще б, звичайно, якщо б виробники сучасних лампочок так само дбали про довговічності своїх виробів…