У 1995 році США роз’їжджав з публічними лекціями хтось Філ Шнайдер. У своїх виступах він стверджував, що уряд США давно встановив тісний контакт з інопланетянами і здійснює спільні з ними проекти. «Я не припускаю, що я знаю, тому що сам довгий час брав участь в одному з таких проектів і мав доступ до документів високому ступені секретності». (esoreiter.ru)
«Правдошукач» Філ Шнайдер
Кожен найманий працівник перш ніж отримати допуск до секретів фірми клянеться зберігати всі узнанное їм в таємниці. Горді наданою довірою, з трепетом відкривають «присвячені» папки з секретними документами. Для багатьох це стає шоком. Методи роботи компанії не завжди вкладаються в рамки морально-етичних норм, а іноді носять відверто кримінальний характер.
Не всі здатні це прийняти. І тоді в пресі з’являються викривальні інтерв’ю, в яких співробітники фірм розповідають всю стала їм відомою правду про темні справи рідної корпорації. У США їх називають «правдоискателями». За «правдоискательство» часто розплачуються втратою роботи, репутацією, економічною безпекою. У США діють закони федерального і місцевого рівня, захищають таких людей.
Філ Шнайдер був типовим «правдошукачем». Але, на відміну від інших, він працював на уряд, а значить, ніякі закони про захист «правдошукачів» на нього не поширювалися.
Філ був висококваліфікованим геологом і гірським інженером і у кінці 70-х був залучений до будівництва секретних підземних баз, як на території США, так і за її межами. Поступово його рівень допуску до секретних проектів підвищувався. У 1979 році він був направлений на базу «Дульсе» в Нью-Мексико.
Бійня в «Дульсе»
Треба було поглиблення та розширення вже існуючої підземної бази. «Дульсе» мала кілька рівнів і йшла на 2,5 милі в глибину. Група Шнайдера бурила свердловини, Філ спускався в них, досліджував породу і визначав кількість і тип вибухівки, необхідної для розширення підземних порожнин. Всі роботи проходили під охороною «зелених беретів», що Шнайдера трохи дивувало: зрозуміло, що об’єкт секретний, але від кого оборонятися під землею? Виявилося, що було від кого.
Під час одного з спусків Шнайдер і його група виявили величезну каверну (порожнину), заповнену гуманоїдами. Зав’язалася перестрілка, в якій загинули 66 спецназівців. Сам Шнайдер отримав поранення в груди (опік) від невідомої зброї і втратив кілька пальців на лівій руці. З усієї групи крім нього вціліло всього двоє.
Після події в «Дульсе» рівень допуску до секретних документів і проектів для Шнайдера підвищили і він дізнався про існування секретного угоди між урядом США і інопланетянами.
«Greada Treaty» (Греадское угода)
Проблемою НЛО спеціально створена за завданням уряду США організація займалася з 1933 року. За результатами досліджень у 1935 наявність на Землі інопланетян було визнано як факт. Протягом наступних 20 років співробітники намагалися з’ясувати наміри космічних прибульців і встановити з ними контакт. Це сталось у 1954 році, 20-21 лютого президент Дуайт Ейзенхауер зустрівся з представниками інопланетної цивілізації.
Перша зустріч виявилася безрезультатною. Інопланетяни відмовилися передавати землянам в особі американців якісь передові технології, натомість зажадали припинити розробку певних видів зброї. США не погоджувалися зупиняти свої військові проекти і, звичайно ж, не могли поручитися цьому за весь світ.
Контакти продовжувалися, і в результаті було укладено т. н. «Греадское угоду». На чому зійшлися договірні сторони:
- Прибульці не втручаються в справи землян.
- Земляни (уряд США) тримають в таємниці факт присутності інопланетян на Землі.
- Прибульці допомагають у технічному розвитку. Це стосується тільки американської нації.
- Прибульці можуть брати в наукових цілях людей і тварин. Люди після досліджень повертаються назад, спогади про контакти з інопланетянами з їх пам’яті видаляються.
Наслідком цього договору і було створення численних підземних баз, на яких земляни оволодівали позаземними технологіями, а інопланетяни проводили свої експерименти на «людському матеріалі». За заявами Шнайдера на території США було побудовано близько 130 таких баз. Сам він міг назвати тільки дві, в яких був особисто: база «Дульсе» (штат Невада) і база в «Зоні 51» (штат Нью-Мексико).
Причини «бійні в Дульсе» залишалися для нього неясними, керівництво пояснило перестрілку «сумним непорозумінням».
Відступник
З плином часу Філ все частіше переконувався, що інопланетяни давно відмовилися від дотримання договору. Так, вони продовжують передавати технології. Багато передові розробки американської оборонної промисловості були зроблені з їх допомогою.
Але одночасно все більша кількість людей почало зникати безслідно. І головне: Філ сам не перестав вірити, що працює на благо американської нації і всього світу. У майбутньому він бачив встановлення Нового Світового Порядку, в якому будуть головувати інопланетяни і вузький прошарок земної аристократії. А переважної частини землян належало стати безсловесними рабами на своїй планеті.
У 1994 році Шнайдер перервав свою співпрацю з державними структурами США і пішов «на вільні хліба». Роботу геолога він почав поєднувати з публічними лекціями в США і Канаді, побував в Англії і Японії. Під час своїх виступів Філ Шнайдер постійно повторював: «Я не закликаю вас сліпо вірити мені. Сумнівайтеся, зіставляйте відомі факти, думайте».
Слідуючи раді Філа, не будемо сліпо покладатися на його слова. Є що-небудь крім його слів? Практично немає. На лекціях Шнайдер демонстрував зразки якихось матеріалів, нібито отриманих із застосуванням позаземних технологій, але жодного документа, жодної фотографії, жодного метра кіноплівки. І все ж дещо є – показання інших свідків. Філ був не єдиним, хто розповідав про базі «Дульсе» і не єдиним, хто знав про бійню 1979 року.
Поль Bennewitz
В кінці 1979 року фахівець в галузі електроніки Поль Bennewitz перехопив кілька неясних радіоповідомлень. Через 15 місяців у нього було вже кілька десятків перехоплених радіо — і телетрансляції. Він відстежив їх спрямованість і зміг встановити місцезнаходження точки прийому – гора Арчулета-Меса поблизу Дульсе. Оскільки ніяких споруд в тому районі не було, Bennewitz прийшов до висновку, що об’єкт знаходиться під землею.
Фото: Гора Арчулета-Меса
Він об’їздив штат і знайшов кілька людей, які стверджували, що були викрадені інопланетянами і доставлені на підземну базу в Дульсе, де над ними проводили експерименти.
Мірна Хансен, занурена в гіпноз, описала лабораторію інопланетян, ємності, заповнені частинами людських тіл і людей, занурених в рідкий азот.
У 1980 році Поль надав всі зібрані ним матеріали офіційним особам, однак розслідування вилилася в масштабну кампанію цькування Бенневица і дискредитацію зібраних ним матеріалів. Закінчилося це все для «правдошукача» нервовим зривом, після якого він пішов з НЛО-проблематики.
Томас Кастелло
Томас Кастелло працював на підземній базі «Дульсе» в якості спеціаліста служби безпеки — у його веденні знаходилися камери відеоспостереження. Він також знав про інцидент 1979 року, але, на відміну від Шнайдера, знав підгрунтя події.
На самих нижніх – 6-м і 7-м рівнях бази інопланетянами проводилися масштабні медичні експерименти над людьми. В порушення підписаної угоди, вони перестали надавати землянам результати своїх досліджень, що викликало незадоволення спецслужб. Було вирішено «провчити знахабнілих гостей». Спецзагін з допомогою Шнайдера повинен був проникнути на нижні, закриті для землян, поверхи бази. Підтримку бійцям повинні були надати співробітники бази-земляни. Однак «Війна в Дульсе» закінчилася не на користь спецназівців.
Замолчавший назавжди
Протягом 1995 року Шнайдер прочитав понад 30 лекцій. Що це було: грандіозна містифікація або Філ дійсно підняв завісу таємниці? Він обіцяв надати документи і докази, але наміру свого не виконав: 11 січня 1996 року Філа Шнайдера знайшли мертвим у його квартирі, шия була обмотана проводами. Поліція кваліфікувала смерть як самогубство. Більше він нікому нічого не розповість.
Автор Klim Podkova
Джерело — «Щаблі Оракула» №12/2016.
Теги:
США