Ця досить відома історія, як і більшість якутських «страшилок», пов’язана з духами — правда, не злими, а доброзичливими духами природи, які рідко показуються людям на очі. При певних умовах їх все ж можна побачити, і непідготовленої людини подібна зустріч може сильно налякати.
Головною героїнею нашої розповіді буде молода дівчина з міста, яка приїхала на літо до якутського село. З настанням червня в середній смузі Якутії починаються білі ночі, і приїжджим часом буває важко заснути, особливо в задушливу погоду. Так одного разу сталося і з міською гостею. Спочатку вона читала книгу, потім випила молока з медом – в надії скоро заснути, але сон до неї так і не приходив. Коли дівчині набридло крутитися в ліжку, вони вирішили вийти на вулицю і подихати свіжим повітрям.
Будинок її родичів стояв на самому краю села. Поруч було поле, за ним починався ліс. Стоячи на ґанку і думаючи про своє, дівчина раптом почула з боку поля дивні звуки, наче там співала хором велика юрба. Зацікавившись, дівчина виглянула за хвіртку і дійсно побачила вдалині безліч людей, танцюючих осуохай – національний круговий танець якутів, супроводжуваний співом. Присутні були дуже ошатно одягнені, немов відзначали велике свято.
При тому що наспів був прекрасно чути, дівчина не могла розібрати ні слова, як не напружувала слух. Недовго думаючи, вона вийшла з двору й рушила в полі. Боятися їй, здавалося, було нічого: навколо світло, як вдень, а попереду — безліч веселящегося народу.
Подолавши третину поля, наша героїня помітила щось дивне. Коли стояла вона біля хвіртки, то виразно бачила, що люди танцюють у центрі ниви. Однак наблизитися до них дівчині не вдалося. Танцюючі явно встигли перейти далі, до узлісся. Спів ж тепер чомусь звучало голосніше. І хоча слів було раніше, не розібрати, стало чутно, що хор розпадається на окремі голоси і кожен співаючий виводить власний мотив, ігноруючи інших. Дівчина, втім, не надала цьому великого значення і продовжувала цілеспрямовано крокувати в бік людей.
Дивно, але в міру її просування осуохай не ставав ближче, а коли вона досягла середини поля, танцюючі були вже в лісі. Їх особи як і раніше залишалися невидимими, за деревами на узліссі миготіли лише яскраві традиційні вбрання.
В якийсь момент дівчина раптом помітила, що танцюристів не стало, – то вони заглибилися в ліс і замовкли, то ніякого осуохая не було зовсім і їй все це привиділося. Зрозумівши, що вона стоїть вночі посеред поля одна, дівчина не на жарт злякалася і стрімголов кинулася додому.
Вранці, коли вона розповіла рідним про свою пригоду, ті дуже здивувалися і пояснили, що дівчині довелося побачити танцюючих духів природи, а це дуже хороший знак, що віщує удачу і щастя. Ну а після цього нічну мандрівницю грунтовно покартали за те, що вона сама відправилася в такий пізній час невідомо куди і навіщо…
Теги:
Якутія